Справа № 22-а-594/10 Головуючий у 1 інстанції: Гінда О. М.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.
Суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.
При секретарі: Стасів М.І.,
Без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова на постанову Франківського районного суду м. Львова від 22.02. 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся 01.12.2009р. до суду із позовом, в якому просив відновити пропущений строк для звернення до суду за період з 01.07.2007 до 31.12.2007 року та з 01.05.2008 до 31.12.2008 року, зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Пустомитівському районі Львівської області нарахувати та виплатити в його користь невиплачене як дитині війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2007-2008 роки в розмірі1646,07 грн.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.03.2010 року позовні вимоги задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 строк для звернення до суду та зобов’язано управління Пенсійного Фонду України в Пустомитівському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року включно, задоволенні решти позовних вимог відмовлено за пропуском строку звернення до суду.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків.
Сторони в судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, з клопотанням про відкладення справи не звертались, тому розгляд справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАСУ здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису згідно ч. 1 ст. 41 КАСУ.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, а згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а тому позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, а за 2008 рік –з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.
Водночас відмова у задоволенні позову щодо виплати підвищення до пенсії за періоди з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року є обґрунтованою, оскільки відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.
Поряд з тим, в ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні річного строку позовної давності, передбаченого ст.99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
Враховуючи, що виникнення права позивача на перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік пов’язане із рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р., яке було у встановленому законом порядку опубліковане, тому строк звернення до суду слід рахувати саме з цього часу і закінчився такий строк 09.07.2008 р.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Покликання позивача не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин.
Оскільки позивач звернувся до суду 01.12.2009р., то строк звернення до суду за 2007-2008 роки, на застосуванні якого наполягав відповідач (а.с.12), ним пропущено, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 20 КАС України, Законом України від 02 грудня 2010 р. № 2748/УІ „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, , п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст. 205,ст.ст. 207, 211, 212, 254 КАС України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова на постанову Франківського районного суду м. Львова від 22.02. 2010 року задоволити.
Постанову Франківського районного суду м. Львова від 22.02. 2010 року у справі № 2-а 552/2010 скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м.Львова про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: І.В. Бермес
СУДДІ: М.М.Шандра
Н.Л.Шумська