Справа № 22-ц-1453/11 Головуючий у 1 інстанції: Гуменна Н.М.
Категорія 42 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Зубарєвої К.П., Монастирецького Д.І.,
секретарі: Луньо К.А.,
з участю: представника позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виселення, –
встановила:
в липні 2010 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та просила виселити відповідача з жилого будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що у 2008 році вона стала власником зазначеного будинку. Відповідач не є членом її сім’ї, договір найму жилого приміщення між ними не укладався, під час проживання відповідач порушує правила співжиття, є тимчасовим жильцем.
Рішенням Склолівського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2010 року у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_2, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що таке не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону. Апелянт зазначає, що при вирішення справи суд не врахував, що вона як власник будинку має право володіти та розпоряджатися будинком на власний розсуд. Відповідач не є членом її сім’ї, а тимчасовим жильцем.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу - представника позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, проаналізувавши обставини та матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відмовляючи у задоволені позову суд виходив з того, що покликання представника позивача на ст.ст.64, 98, 156 ЖК не є підставами, які передбачають виселення без надання іншого житлового приміщення.
Але з таким висновком колегія суддів погодись не може, оскільки судом не повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права.
Так, неправильне посилання особи на норми матеріального права не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до правил ст.214 ЦПК обов’язком саме суду є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Із змісту позову вбачається, що позивачка просила висилити відповідача із спірного будинку як тимчасового мешканця у зв’язку з набуттям нею права власності на будинок та неможливістю спільного з ним проживання у зв’язку із-за занедбанням відповідачем будинку, систематичним порушенням правил співжиття, спричиненням збитків. А відтак позивач чинить перешкоди їй у проживанні та користуванні будинком як власнику.
Встановлено, що позивачка з 26 травня 2008 року є власником спірного будинку, що стверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.6), на підставі рішення Сколівського районного суду м. Львова від 12 травня 2008 року –в порядку спадкування (а.с.8).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК та ст.150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Право відповідача на проживання в спірному будинку є похідним від прав власника (наймача), а відтак з припиненням права власності на будинок за бувшим власником будинку, відповідач втрачає право на користування цим будинком і на нового власника не покладається обов’язок на забезпечення права відповідача на проживання в будинку.
За таких обставин рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового про задоволення позову –припинення договору найму та виселення відповідача із спірного будинку без надання іншого жилого приміщення.
У відповідності до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст. 314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2010 року скасувати й ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.
Висилити ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Зубарєва К.П.
Монастирецький Д.І.