Справа № 22-а-1851/11 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В. Є.
Доповідач в 2-й інстанції: Петричка П. Ф.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді Петричка П.Ф.
Суддів: Цяцякя Р.П., Мацея М.М.
При секретарі: Купчак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Пустомтівському р-ні Львівської області на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2009 року, -
встановила:
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2009 року поновлено строк на звернення до суду та позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському р-ні Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії "дітям війни" задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському р-ні Львівської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області просять постанову суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Вважають, що судом порушено ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст. 9, 11, 159, 163 КАС України, ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Стверджують, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах, передбачених Законами України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни, оскільки рішення про відновлення дії ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” у редакції, чинній до внесення змін до неї Верховною Радою України, не приймалося.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України. Крім того, відповідно до ст.41 КАС України в зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь в розгляді справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, якими було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, були чинними і неконституційними не визнавались.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, вірно виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.
Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень, покладених на нього обов’язків. Своєю чергою, реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що спірна виплата є державною соціальною допомогою, а не підвищенням до пенсії, як про це зазначено у ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Разом з тим колегія суддів вважає, що суд помилково задовольнив вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року враховуючи наступне.
Положеннями ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції) було передбачено річний строк звернення до адміністративного суду, оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інших строків звернення до суду за захистом порушених прав і про це застосування було клопотання від відповідача.
Колегія суддів вважає, що те, що ОСОБА_2 дізналась з преси про порушення своїх прав лише у 2009 році не є поважною причиною та підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до суду за захистом своїх прав.
Оскільки позивачка звернулась до суду 19 жовтня 2009 року, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах річного строку та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року за період з 07 липня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, правильно вирішивши спір по суті, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо визначення виду соціальної виплати, на отримання якої має право позивач та кінцеву дату такої виплати, що відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись Законом України “Про внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами”№2748 від 2 грудня 2010 року, ст. ст. 195, 198 ч. 1 п. 3, 202, 205 ч. 1 п.3, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в Пустомтиівському р-ні Львівської області - задовольнити частково.
Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському р-ні Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії "дітям війни" - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду в Пустомитівькому р-ні Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії як “дитині війни” відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 19 жовтня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з врахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум, визнавши протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському р-ні Львівської області щодо недоплати у 2008 році ОСОБА_2 підвищення до пенсії, відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий:
Судді: