Справа № 22-а-640/11 Головуючий у 1 інстанції: Копняк С. М.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.
Суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.
При секретарі: Балюк О.С.
Без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України у Жовківському районі Львівської області на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у Жовківському районі Львівської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулася 01.04.2009 р. до суду із позовом, в якому просила зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у Жовківському районі Львівської області нарахувати та виплатити в її користь невиплачене як дитині війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” за 2006-2008 роки.
Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного Фонду України у Жовківському районі Львівської області нарахувати та виплатити з 9 липня по 31 грудня 2007 року ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням виплачених сум, в решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків.
Сторони в судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, з клопотанням про відкладення справи не звертались, тому розгляд справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАСУ здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису згідно ч. 1 ст. 41 КАСУ.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід задовольнити частково, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується вимог позивача за 2006 рік, то суд вірно виходив з того, що вони задоволенню не підлягають, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було встановлено обмеження щодо подібної допомоги, яке на предмет конституційності не розглядалось та неконституційним визнано не було.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, а згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а тому позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, а за 2008 рік –з 22.05.2008 року та надалі.
З висновками суду першої інстанції в частині за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи. Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а відсутність бюджетного фінансування, на яку покликається відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Оскільки в суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про застосування до спірних правовідносин річного строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови з підстав пропуску позивачем такого строку.
Вбачається, що судом зобов’язано управління Пенсійного Фонду України у Жовківському районі Львівської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії дитині війни по 31 грудня 2007 року.
Однак встановлено, що позивач просила проводити такі виплати і надалі.
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення вище зазначених Законів України «Про Державний бюджет», втратили чинність, і з 22 травня 2008 р. відповідно дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відновлено.
Тому слід задовольнити позовні вимоги з 22.05.2008 року і надалі до зменшення розміру встановленого законодавством.
Таким чином слід постановити нову постанову.
Керуючись ч. 2 ст. 20 КАС України, Законом України від 02 грудня 2010 р. № 2748/УІ „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст.ст. 207, 211, 212 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України у Жовківському районі Львівської області задовольнити частково.
Постанову Жовківського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2009 року по справі № 2а-221/09 за позовом ОСОБА_2 частково скасувати та прийняти нову постанову, виклавши резолютивну частину постанови в такій редакції.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України у Жовківському районі Львівської області та зобов’язати управління пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року і надалі до зменшення розміру встановленого законодавством, з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: І.В. Бермес
СУДДІ: М.М.Шандра
Н.Л.Шумська