Справа № 22ц-33/11 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А.І.
Доповідач в 2-й інстанції: Петричка П. Ф.
РІШЕННЯ
2011 року січня 31 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Петричка П.Ф.
Суддів Зверхановської Л.Д., Бойко С.М.
при секретарі: Глинському О.А.
з участю: позивача ОСОБА_2, відповідача
ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,
представника третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Галицького районного суду м.Львова від 25 лютого 2010 р.
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа –Галицька районна адміністрація, про поділ майна подружжя, визнання права власності на частку в майні спільної сумісної власності та зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и л а:
Оскаржуваним рішенням первісний позов задоволено частково, за позивачем визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено. З відповідачки в користь позивача стягнено 77,84 грн. судового збору, 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та в дохід держави –1622,16 грн. судового збору.
Вважаючи рішення незаконним і необґрунтованим, в апеляційній скарзі відповідачка вказала на упередженість суду, неврахування пояснень свідків щодо придбання спірної квартири за кошти її батьків, в час, коли, позивач перебував у м. Москві. Суд неправильно зробив висновок щодо обставин проживання сім”ї, не врахував, що в період 1999-2000 р.р. подружнє життя фактично було припинено, не велося спільне господарство, подружжя не проживало разом. Суд неправильно врахував обставини придбання у шлюбі транспортних засобів, які пізніше продав без її згоди. Позивач в судовому засіданні визнав, що від підприємницької діяльності 3.09.2003 р. отримав кошти в сумі 234335 грн. Отримання доходу від спільного бізнесу в 237965 грн. підтверджено листом податкової інспекції. Суд не врахував, що на її утриманні є діти, а позивач ухиляється від сплати аліментів і вона має право на відступлення від принципу рівності часток, та виплати компенсації вартості проданих без її згоди транспортних засобів. Суд неправильно розподілив витрати.
Просила скасувати рішення суду, ухвалити нове, відмовити в задоволенні первісного позову і задоволити зустрічний.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідачки, її представника і представника третьої особи в підтримання скарги, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід частково задоволити.
Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення і частково задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд правильно виходив із положень ст.ст. 60, 61, 70 ч.3 СК України і обґрунтовано поділив придбану сторонами спору у шлюбі квартиру, відійшовши від принципу рівності часток, в зв’язку із залишенням з відповідачкою на проживання двох дітей.
Доказів придбання квартири виключно за кошти батьків ОСОБА_3 не подала ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.
Суд повно дослідив обставини та зробив вірний висновок щодо бездоказових вимог зустрічного позову про стягнення частки вартості транспортних засобів, доходів від спільного бізнесу та незадекларованих позивачем доходів у загальній сумі 500000 грн. Суд належно обґрунтував своє рішення в цій частині і апелянт їх не спростувала.
Однак, врахувавши, що в апеляційному суді позивач визнав, що незважаючи на те, що формально був повіреним щодо автомобілів, як правильно визначив суд, від реалізації використаних автомобілів отримав наступні суми:
за автомобіль МАЗ з причепом –35000 грн., ВОЛЬВО і причіп –10000 грн., Мазда –11000 грн., а всього 56000 грн., частину яких, за виключенням 25000 грн., які повернув за борг, готовий поділити з відповідачкою.
У відповідності з ч.1 ст.61 ЦПК України не потребуючи доказування визнаної позивачем обставини, недоведення інших сум відповідачкою в цій частині визнання, колегія суддів вважає, що отриману суму слід визнати майном подружжя і поділити між ними порівну, не враховуючи пояснень щодо витрати на повернення боргу.
Отже, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 слід скасувати, в цій частині ухвалити нове, яким задоволити частково її позовні вимоги і стягнути в її користь з ОСОБА_2 28000 грн., залишивши без змін рішення суду в частині часткового задоволення первісного позову.
У відповідності з ст. 88 ЦПК України, слід розділити судові витрати між сторонами і, враховуючи, що позовні вимоги, заявлені з необхідністю сплати максимального розміру судового збору, задовільняються частково, з позивача в користь держави слід стягнути 1649 грн. (177-51), а з відповідачки –1622,16 грн. (1700-77,84).
Керуючись ст.ст. 88, 303-305, 307ч.1п.2, 308, 309 ч.1п.3, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 25 лютого 2010 р. в частині часткового задоволення позову ОСОБА_2 залишити без змін.
У решті рішення суду скасувати і ухвалити нове.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 28000 грн. (двадцять вісім тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у розмірі 1649 грн. (одна тисяча шістсот сорок дев”ять гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір у розмірі 1622,16 грн. (одна тисяча шістсот двадцять дві гривні 16 коп.)
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскарженим у касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: