Справа № 33-197/11 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.
Доповідач: Ревер В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2011 року Апеляційний суд Львівської області в складі судді судової палати в кримінальних справах Ревера В.В., з участю захисника ОСОБА_2 та скаржника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2011 року, -
в с т а н о в и в:
цією постановою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 раніше не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності,
визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки.
Згідно постанови районного суду, ОСОБА_3 07.02.2011 року близько 10:30 год. в м. Львові по вул. Червоної Калини керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп’яніння, (зіниці очей не реагували на промені світла, сухість ротової порожнини, нечітка вимова), від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння відмовився в приміщенні ОКЗ ЛОР ЛОДКНД, порушив п.2.5 ПДР, чим скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
На постанову судді районного суду Остапов В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку, а провадження по справі закрити у зв’язку з відсутністю у його діях складу правопорушення.
В мотивах скарги зазначив, що розгляд даної справи у районному суді тривав малий проміжок часу, і він, окрім свого прізвища ім’я та по батькові, нічого не повідомляв. Не погоджується з тим, що в постанові зазначено, що він визнав свою вину повністю, оскільки такого не було. Фактично без судового розгляду справи, його тільки повідомили про позбавлення прав керування транспортними засобами. У зв’язку з цим був позбавлений права захищати свої інтереси особисто та скористатись допомогою фахівця в галузі права.
Не зрозуміло з чого зроблено висновок про наявні ознаки наркотичного сп’яніння. У нього були почервонілі очі, тому що відвідував басейн і це почервоніння є наслідком контакту хлорованої води з оболонкою очей. Ніхто його ротову порожнину на предмет її сухості не обслідував.
Стверджує, що не відмовлявся від проходження освідчення на стан наркотичного сп’яніння і чому у висновку лікаря Ленковець Н.І. зазначено про його відмову не відомо. Цього ж дня в 14:30 год. повторно звернувся до цього ж лікаря щоб зробити повторний огляд, в результаті якого тест виявився незадовільним.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та виступ захисника ОСОБА_2 на підтримання апеляції, вивчивши матеріали адміністративної справи № 3-386/11 та перевіривши доводи апеляції, суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння так і за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.
Як вбачається з представленого висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння від 7 лютого 2011 року, тобто в день складення протоколу, тест на наявність в ОСОБА_3 наркотичних речовин від’ємний (а.с.12).
Таким чином Апеляційний суд вважає, що висновок суду про керування ОСОБА_3 автомобілем з явними ознаками наркотичного сп’яніння, зроблений без врахування всіх обставин справи і є помилковим. Доводи апеляції в цій частині є обґрунтованими.
Разом з тим ОСОБА_3, безпосередньо після його затримання працівниками ДПС ВДАІ м. Львова, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння, що зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення та у висновку лікаря. Його пояснення в апеляційному суді про причини відмови розцінюються як надумані та не приймаються до уваги.
Тому в діях ОСОБА_3 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп’яніння.
Що ж до стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки, то таке, на думку апеляційного суду, накладене без врахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи порушника.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яке вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
ОСОБА_3 є особою молодого віку, вперше притягується до адміністративної відповідальності, автомобіль використовує для потреб сім’ї.
З врахуванням цього, суд вважає, що достатнім та необхідним для нього буде стягненням у вигляді штрафу, а тому постанову судді в цій частині слід змінити.
Порушень вимог чинного законодавства при розгляді справи суддею місцевого суду, які тягнули б за собою скасування постанови, не встановлено.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляцію ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2011 року, щодо ОСОБА_3, в частині накладення стягнення - змінити.
Накласти на ОСОБА_3, за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення у вигляді штрафу в розмірі дві тисячі сімсот гривень.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя судової палати в кримінальних справах
Апеляційного суду Львівської області В.В.Ревер