СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
10 жовтня 2006 року | Справа № 20-3/091 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Дугаренко О.В.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників:
позивача: Новікова І.М., довіреність б/н від 29.05.2006,
відповідача: Максакова Н.О., довіреність № 14/10-011 від 25.04.2006,
Борзова М.В., довіреність № 24/10-011 від 26.07.2006,
прокурора: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 5 червня 2006 року по справі № 20-3/091
за позовом закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" (пр. Перемоги, 211-а,Сімферополь,95000)
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)
за участю прокурора міста Севастополя (вул. Л. Павліченко, 1 Севастополь)
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001202310/0 від 10.08.05
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання податкового повідомлення-рішення відповідача про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість і штрафним санкціям недійсним у частині донарахування податку у сумі 92.386,11грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 46.193,05грн.
Позов обґрунтований тим, що: 1) акт перевірки складено з порушенням законодавства, у ньому не вказано склад порушення і підтверджуючі це докази, 2) передача майна філією своїй юридичній особі не є операцією поставки товару, 3) у позивача були всі податкові накладні про податковий кредит за жовтень-грудень 2002 року –січень і березень 2004 року на 4.761грн., 4) факт надання позивачу транспортних послуг приватним підприємством „Ремсервіс” підтверджено належними документами (податковою, товарно-транспортною і товарною накладними), 5) отримані позивачем у жовтні 2004 року комунальні послуги (електроенергія та вода) пов’язані з господарською діяльністю філії, яка вела цю діяльність до жовтня 2004 року, мала у штаті робітників.
Постановою господарського суду міста Севастополя позов задоволено повністю.
При розгляді справи господарським судом встановлено, що податковий орган не вказав склад порушення з боку позивача при не формуванні податкових зобов’язань на 7.187грн. і які податкові накладні відсутні при формуванні податкового кредиту на 4.761грн.. При ліквідації філії позивача майно було передано до юридичної особи. Філія позивача здійснювала господарську діяльність до жовтня 2004 року, хоч прибутку не мала. По операції поставки послуг позивач має всі необхідні документи бухгалтерського і податкового обліку (товарні і податкові накладні).
Судове рішення обґрунтовано тим, що: 1) контролюючим органом не вказаний склад порушення і не доведені докази здійснення такого порушення, 2) передача товарно-матеріальних цінностей філією головному підприємству не є об’єктом оподаткування, тому що передача здійснена не юридичною особою без переходу права власності, 3) діюче законодавство не передбачає необхідність підтвердження формування податкового кредиту актом виконаних робіт та не ставить формування податкового кредиту у залежність від наявності або відсутності доходів у підприємства.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, у задоволенні позову відмовити, вважаючи що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що: 1) операція безоплатної передачі товарно-матеріальних з балансу філії (платника податку) на баланс юридичної особи (платника податку) повинна включатися до бази оподаткування, 2) податковий кредит з надання транспортних послуг повинен бути підтверджений актом виконаних робіт, 3) до складу валових витрат не відносяться витрати на електроенергію та воду за період відсутності господарської діяльності на філії, 4) порушення формування податкового кредиту у сумі 4.761 грн. виявлено з порівнянням з даними бухгалтерського обліку, цей кредит не підтверджено податковими накладними, 5) господарським судом не розглянуто порушення, за яке донараховано 7.187,04 грн.
Заперечень на апеляційну скаргу не надано.
Розпорядженнями керівництва суду змінювався склад колегії, який остаточно визначений: головуючий суддя Градова О.Г., судді Дугаренко О.В., Фенько Т.П.
На підставі частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України і статті 36-1 Закону України „Про прокуратуру” до розгляду справи вступив прокурор.
У судовому засіданні з 26 вересня до 10 жовтня 2006 року оголошувалася перерва, представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, прокурор погодився з апеляційною скаргою без вказання обґрунтування такої підтримки, представник позивача з апеляційною скаргою не погодився тому, що передача майна від філії своїй юридичній особі не є поставкою товару і тому не є об’єктом оподаткування, необхідні податкові накладні по податковому кредиту на 4.761 грн. у позивача були і є, закон не передбачає обов’язковості складення акту надання послуг, а інші документи податкового і бухгалтерського обліку з отриманих позивачем транспортних послуг позивач мав (податкові і товарні накладні), склад порушення з донарахованого податку у сумі 7.187,04 грн. у акті перевірці не вказаний, а тому судом першої інстанції не описаний.
На підставі статті 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував від сторін додаткові докази (а.с. 37-71, 86-91, 100-148, т.2), перевірив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
10 серпня 2005 року керівником Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на підставі акту перевірки №6580/10/23-123-05787980 від 20 квітня 2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001202310/0 про визначення закритому акціонерному товариству „Крим-Лада” податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 93.813 грн. і штрафних санкцій 46.906,50 грн., усього 140.719,50 грн. (а.с. 11 т.1).
З вказаного акту перевірки (а.с.12-34 т.1) вбачається, що контролюючий орган дійшов до висновку про необхідність донарахування позивачу податку у загальній сумі 93.913грн. за різні податкові періоди тому, що:
1) філія позивача (платник податку на додану вартість) у зв’язку з її ліквідацією безоплатно передала позивачу (також платнику податку на додану вартість) основні і оборотні засоби, що є безоплатною передачею товару, однак до об’єкту оподаткування ці товари не віднесла, чим занизила податкові зобов’язання на 86.067грн.: у 2003 році за січень на 3.435грн., жовтень –321грн., грудень –3.526грн., у 2004 році за лютий 1.650грн., липень –77.135грн. (18-19 т.1),
2) за липень 2003 року позивач відніс до податкового кредиту суму 666,67грн. податку з операції придбання позивачем транспортних послуг від приватного підприємства „Ремсервіс”, що не відносяться до господарської діяльності, тому що не має акту виконання робіт,
3) за жовтень 2004 року позивач відніс до податкового кредиту суми податку з операцій, що не відносяться до господарської діяльності, у тому числі з операцій отримання комунальних послуг від відкритого акціонерного товариства „Севастопольенерго” і місцевого комунального підприємства „Севастопольводоканал” на 891,40грн., тому що філія позивача не здійснювала господарської діяльності і не мала прибутку (а.с. 20 т.1),
4) по зрівнянню податкового і бухгалтерського обліків, позивач занизив податкові зобов’язання у 2003 році за січень –на 3.435грн., за жовтень –321грн., за грудень 1.906грн., у 2004 року за лютий –2.250грн., і з урахуванням завищення податкових зобов’язань у 2004 році за січень –на 600грн., березень на 125грн., позивач занизив податок на 7.187грн.(а.с. 18 т.1),
5) позивач включив до податкового кредиту суми податку без наявності податкових накладних: у 2002 році за жовтень на 877грн., листопад –606грн., грудень –2.326грн., у 2004 році за січень на 503грн., березень –449грн. (а.с. 19 т.1).
Також перевіркою встановлено, що позивач необґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку по неналежно складеним документам по списаному палеву і відрядженню Сивоконь А.Ф., по яким донарахований податок у сумі 1.426,89грн. і застосовані штрафні санкції у сумі 713,45грн., нарахування яких позивач не оспорює, і тому апеляційним господарським судом не перевіряється законність таких донарахувань.
Платник податків 5 травня 2005 року надав заперечення на акт перевірки (а.с. 103-105 т.1), які податковим органом не задоволені.
Апеляційний господарський суд по вказаним порушенням встановив наступні обставини і дійшов до висновків:
1. З операції передачі майна від філії юридичній особі.
Позивач не оспорює того факту, що у зв’язку з ліквідацією його філії у місті Севастополі майно від філії було передано до юридичної особи. Ця операція до об’єкту оподаткування не віднесена.
Це також підтверджується письмовими доказами: Статутом, свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організації України, витягом з протоколу загальних зборів, повідомленням державного реєстратора, з яких вбачається, що позивач –юридична особа мала у місті Севастополі філію без прав юридичної особи, яка 8 грудня 2005 року на підставі рішення юридичної особи від 20 травня 2004 року виключена з Єдиного державного реєстру (а.с. 35-62, 73 т.1).
Згідно зі свідоцтвом платника податку на додану вартість, заявою про виключення з Реєстру філія позивача з 6 жовтня 1997 року до 22 липня 2005 року була зареєстрована платником податку на додану вартість (а.с. 60 т.2).
А баланс філії станом на 1 квітня 2004 року (а.с. 86 т.2), наказ позивача про передачу матеріальних цінностей від філії до юридичної особи (а.с. 87 т.2) підтверджують ту обставину, що у липні 2004 року юридична особа прийняла рішення про передачу товарно-матеріальних цінностей від філії до юридичної особи.
Лист податкового органу за містом знаходження позивача свідчить про те, що за закінченням строку зберігання документи про передачу товарно-матеріальних цінностей від юридичної особи до філії не збереглися. У зв’язку з ліквідацією філії товарно-матеріальні цінності передані юридичній особі по бухгалтерським документам „Авізо” за липень 2003 року вартістю 92.825,93грн., за грудень 2003 року –1.533.198,76грн., що також підтверджується цими бухгалтерськими документами (а.с. 88, 109-110 т.2).
Згідно з підпунктом 3.1.1 Закону України „Про податок на додану вартість” N168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на час оподаткування, далі Закон України №168\97-ВР), порушення якого за думкою відповідача допустив позивач, операції платників податку з поставки товарів на митній території України є об'єктом оподаткування.
Однак відповідно до пункту 1.4 цього Закону поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію чи без такової незалежно від строків її поставки.
Відповідно до вказаних доказів, право власності на товари було у юридичній особі (позивача) і з передачею цих товарів від філії позивача до юридичної особи це право власності не змінилося, що відповідає вимогам статей 2, 202, 318 і 325 Цивільного кодексу України.
На підставі цього, апеляційний господарський суд вважає, що філія позивача і позивач не здійснили операції поставки товару, а тому вони не були зобов’язані віднести до об’єкту оподаткування вартість переданого майна, а податковим органом незаконно донарахований податок у сумі 77.260грн. і застосовані штрафні санкції у розмірі 50% від цього донарахування.
2. З операції придбання транспортних послуг
від приватного підприємства „Ремсервіс”.
З пояснень представників сторін, податкової декларації за липень 2003 року вбачається, що філія позивача включила до податкового кредиту податок у сумі 666,67грн. з операції придбання від приватного підприємства „Ремсервіс” транспортних послуг (а.с. 62 т.2).
Факт отримання у липні 2003 року філією позивача таких послуг підтверджений накладною №124, товарно-транспортною накладною і податковою накладною (а.с. 76-78 т.1).
Згідно з підпунктом 7.4.4 Закону України №168\97-ВР у разі коли платник придбає послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Однак відповідно до підпункту 5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України №283\97-ВР від 22 травня 1997 року, зі змінами на час здійснення операції, далі Закон України №283\97-ВР) до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Податковий орган не оспорює того, що отримані позивачем транспортні послуги пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва. Однак вважає, що у позивача не було необхідного, обов’язкового для податкового обліку документа –акта надання послуг.
Дійсно, частина 4 підпункту 5.3.9 Закону України №283\97-ВР встановлює, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Однак норми вказаних законів не встановлюють обов’язковість ведення і зберігання покупцем послуг акту отримання послуг, який вимагає від позивача податковий орган.
Вказане вище свідчить, що у позивача були документи, які підтверджують отримання послуг, у тому числі податкова накладна, яка відповідно до підпункту 7.2.3 Закону України №168\97-ВР є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Необхідність оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг, передбачена підпунктом 7.3.1 Закону України №168\97-ВР, і стосується продавця послуг, тому що цей документ необхідний для визначення дати виникнення у продавця послуг податкового зобов’язання.
При цьому ця норма не встановлює перелік документів, що засвідчує факт надання послуг.
Як вказано вище, позивач мав певні документи, які свідчать про отримання ним послуг, автентичність цих документів не викликає сумнів у податкового органу і апеляційного господарського суду.
А тому апеляційний господарський суд вважає, що податковий орган витребує від позивача робити те, що не передбачено законом, донарахування податку у сумі 666,67грн. і застосування 50% ставки штрафних санкцій порушує вимоги вказаних норм Законів України.
3. З операцій придбання комунальних послуг.
Позивач не оспорює того факту, що станом на 31 жовтня 2004 року його філія не мала прибутку і не здійснювала операцій з продажу і придбання товарів (робіт, послуг), це підтверджується балансом (а.с. 75 т.1 чи 111 т.2).
Однак представник позивача пояснив, що податковою декларацією за жовтень 2004 року позивач скоригував податковий кредит інших податкових періодів, в яких здійснював господарську діяльність.
Дійсно, з податкової декларації за жовтень 2004 року вбачається, що філія позивача збільшила податковий кредит за попередні податкові періоди на 891грн. (а.с. 79-81 т.1, 37-41, 43-59 т.2).
Податкові накладні з операцій придбання комунальних послуг на суму податку на 891,40грн., акти - рахунки від квітня 2004 року, платіжні документи свідчать про те, що позивач отримав комунальні послуги у квітні 2004 року, які оплатив у квітні і травні 2004 року (а.с. 84-86 т.1, 112-116 т.2) .
А тому висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2004 року не відповідають обставинам справи.
Вказані комунальні послуги пов’язані з господарською діяльністю філії позивача, яка існувала до 8 грудня 2005 року (дата виключення з Єдиного державного реєстру - а.с. 74 т.1) і відповідно до пункту 1.32 Закону України №283\97-ВР здійснювала як представник юридичної особи господарську діяльність.
Таким чином, податковий орган порушив вимоги вказаних норм Законів України і необґрунтовано донарахував позивачу податок у сумі 891грн. і застосував 50% від цей суми штрафні санкції.
4. По податковим зобов’язанням на 7.187грн.
і податковому кредиту на 4.761грн.
Контролюючим органом у акті перевірки не вказано яким чином (наприклад, не віднесення до об’єкту оподаткування певних операцій чи заниження бази оподаткування, чи іншім засобом) платник податку занизив податкові зобов’язання на 7.187грн., не вказано по яким операціям позивач без наявності податкових накладних включив до складу податкового кредиту суми податку на 4.761грн.. До висновків про заниження податкових зобов’язань і завищення податкового кредиту податковий орган дійшов порівняв дані податкового і бухгалтерського звіту (а.с. 18-19 т.1).
Таке складання акту перевірки є порушенням розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N429 від 16 вересня 2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 року за N 1023/7311.
Згідно з цією нормою підзаконного акту податковий орган за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства зобов’язаний :
1) висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів;
2) у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень;
3) зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Таке порушення при складенні акту перевірки порушує права платника податку на захист і зробило неможливим здійснити перевірку факт податкового порушення судовими інстанціями.
При цьому з податкових декларацій і Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) вбачається, що данні у цих документах податкового обліку співпадають (а.с. т.2).
Апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги посилання представників відповідача на те, що після перевірки позивач вніс виправлення до Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг). Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні оригіналу цієї Книги виправлень у неї не має, Книга пронумерована і прошита, скріплена печаткою податкового органу, надана позивачем ксерокопія Книги відповідає оригіналу (а.с. 100-107 т.2).
При цьому надана податковим органом ксерокопія Книги не відповідає оригіналу. При перевірці не вказано на порушення ведення платником податку цієї Книги, також не вказано на здійснення податковим органом ксерокопії Книги і залучення цієї копії як додатка до акту перевірки. А тому апеляційний господарський суд не приймає як доказ надану відповідачем копію Книги (а.с. 117-148 т.2).
А тому, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом правомірно прийнято рішення про незаконність донарахування податку і застосування штрафних санкцій за ці порушенням.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, підстав для скасування (зміни) постанови місцевого господарського суду не має.
Керуючись статтями 24, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 5 червня 2006 року у справі № 20-3/091 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді О.В. Дугаренко
Т.П. Фенько