Справа № 22-ц-79/11 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.
Категорія 27 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2011 року колегія суддів Судової палати апеляційного суду Львівської області з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого: судді Зубарєвої К.П.,
суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,
секретарі: Луньо К.А.,
з участю: представника позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3, представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»- Микити Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»(на даний час Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») про визнання правочину недійсним, -
встановила:
рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач, просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд поверхового розглянув норми чинного законодавства, що регулюють кредитні відносини та надання кредиту в іноземній валюті, що є валютною операцією, хоча єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»- Микити Т.В. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Встановлено, що між позивачем та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», 05 жовтня 2006 р. був укладений кредитний договір №014/9723/74/45762, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 7 000 доларів США на 240 місяців, з процентною ставкою 14% річних.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача районний суд вірно виходив з того, що відповідач має генеральну ліцензію, видану Національним Банком України, та дозвіл на право здійснення банківських операцій, зокрема надавати кредит в іноземній валюті.
Згідно з частинами 1, 2 ст.5, ч.1 ст.11 Декрету КМУ від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензій на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установами України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не по?требують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
А відтак доводи відповідача про незаконність надання йому відповідачем кредиту в іноземній валюті із зобов’язанням повернення такого та сплати процентів за користування ним також в іноземній валюті, оскільки у банку не було індивідуальної ліцензії, є безпідставним.
За таких обставин постановлене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилалися як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Інші доводи апелянта законність рішення не спростовують, а відтак не можуть бути підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.308, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Зубарєва К.П.
Судді: Бакус В.Я.
Монастирецький Д.І.