СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
05 липня 2006 року | Справа № 2-20/15940-2005А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Горошко Н.П.,
Сотула В.В.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Рябоштанова Олега Валерійовича (довіреність № 01/04 від 10.01.06);
відповідача: Аметова Сірана Дурсіновича (дов. № 01/98 від 16.01.06);
представника заявника апеляційної скарги: Гудзь Вікторії Василівни (довіреність № 603 від 29.12.05);
прокурора: Тіхонова Олександра Миколаїовича (посвідчення № 439 від 20.01.06), прокурор міста Севастополь;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І.) від 01.12.2005 у справі № 2-20/15940-2005А
за позовом закритого акціонерного товариства "Кримводбуд" (вул. Плотинна, 9,Сімферополь,95007)
до Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
за участю: прокурора міста Севастополя (м. Севастополь, вул. Павліченко, 1, 99011)
заявник апеляційної скарги: Фонд Державного майна України (м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)
про зобов'язання вчинити дії, спрямовані на приватизацію
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2005 року у справі № 2-20/15940-2005А позов закритого акціонерного товариства "Кримводбуд" задоволено. Суд зобов`язав Фонд майна Автономної республіки Крим вчинити дії, спрямовані на приватизацію частки товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева”, яка належить Автономній республіці Крим, а також стягнув з бюджету України на користь позивача судовий збір.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність Фонду майна Автономної Республіки Крим щодо реалізації постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.06.2003 року № 598-3/03 безпосередньо зачіпає інтереси позивача на участь у процесі приватизації, при тому, що належні правові підстави для ухилення відповідача від вчинення дій, спрямованих на приватизацію спірного майна відсутні.
Не погодившись з постановою господарського суду Автономної Республіки Крим, Фонд майна України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові закритого акціонерного товариства "Кримводбуд" відмовити.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції необґрунтовано не прийнято до уваги розпорядження Фонду державного майна України № 70-р від 20.10.2004 року про зупинення процесу приватизації, оскільки такий документ, на думку відповідача, є актом ненормативного характеру, однак, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання приватизаційних правовідносин. Фонд державного майна України також вважає, що задоволення позовних вимог закритого акціонерного товариства "Кримводбуд" суперечить Угоди між Російською Федерацією та Україною „Про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності” від 15.01.1993 року, оскільки спірний об`єкт може бути віднесений до власності Російської Федерації.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційній скаргу, в якому вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
З причини відпустки судді Гонтаря В.І., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Сотула В.В.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та третьої особи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 5.1 пункту 5 Положення „Про порядок управління майном, що належить Автономній Республіці Крим чи переданим у її керування”, затвердженого постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21.04.1999 року № 459-2/99, порядок управління об`єктами власності і об`єктами управління Автономної Республіки Крим визначається нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим в межах їх компетенції на основі та у відповідності до Конституції України, законодавства України, Конституції Автономної Республіки Крим.
Згідно з підпунктом 5.2. пункту 5 зазначеного Положення, Верховна Рада Автономної Республіки Крим приймає рішення про приватизацію майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.10.2000 року Верховною радою Автономної Республіки Крим було прийнято постанову „Про перелік майна, що належить Автономній республіці Крим, та підлягає приватизації”.
У пункті 16 Додатку до вказаної постанови у якості об`єкту, що підлягає приватизації зазначено спільне підприємство „Нева”, способом приватизації визначено конкурс.
Судовою колегією також встановлено, що згідно з абзацем 8 пункту 5 постанови Верховної ради Автономної Республіки Крим № 598-3/03 від 18.06.2003 року „Про управління майном, яке належить Автономній республіці Крим”, Фонду майна Автономної Республіки Крим було дозволено здійснити, згідно з діючим законодавством відчуження частки, яка належить Автономній республіці Крим, та знаходить у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату „Нева”.
Абзацем 2 пункту 1 Положення „Про Фонд майна Автономної Республіки Крим”, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 02.11.1995 року № 325 закріплено, що державна політика в сфері приватизації майна, що знаходиться у власності Автономної Республіки Крим, реалізується Фондом майна Автономної Республіки Крим.
Фонд державного майна України в апеляційній скарзі посилається на факт винесення ним розпорядження №70-р від 20.10.2004 року, згідно з яким, процес приватизації частки спірного підлягає зупиненню. Судова колегія вважає такі посилання необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.
Частиною 5 статті 4 Цивільного кодексу України встановлено, що інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що інші органи державної влади (Національний банк України, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет України, Комісія з цінних паперів та фондового ринку України, Митний комітет України тощо) можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільно-правові відносини. Однак, такі акти стають актами цивільного законодавства лише за умов, якщо вони реалізують компетенцію відповідних державних органів виконавчої влади, закріплену за ними Конституцією та іншими законами України, а також якщо вони прийняті у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Крім того, з метою забезпечення в Україні єдиних принципів ідентифікації нормативних актів, державного обліку, створення фонду цих актів і підтримання їх у контрольному стані, доступності та гласності правової інформації Указом Президента України №468/96 від 27.06.1997 року у Україні було запроваджено Єдиний державний реєстр нормативних актів - автоматизовану систему збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства.
Пунктом 2 вказаного Указу встановлено, що до Державного реєстру включаються чинні, опубліковані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, зареєстровані в Міністерстві юстиції України, нормативні акти Національного банку України, міжнародні договори України.
Відповідно до пункту 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, які передбачають підстави для звільнення від доказування.
За таких обставин, єдиним належним доказом нормативності спірного наказу Фонду майна України №70 від 20.10.2004 року може бути належним чином проведена державна реєстрація такого розпорядження. В іншому випадку, спірне розпорядження є актом ненормативного характеру, у зв`язку з чим, не може породжувати певні правові наслідки, спрямовані на регулювання даних приватизаційних відносин.
Крім того, із змісту наказу Фонду державного майна України №70-р від 20.10.2004 року вбачається, що Фонду майна Автономної Республіки Крим лише запропоновано зупинити приватизацію частки майна у статутному фонді СП по будівництву та експлуатації пансіонату „Нева”. У матеріалах справи не міститься доказів того, що фондом майна Автономної Республіки Крим у виконання наказу Фонду майна України виносився відповідний наказ та такий наказ набував статуту нормативного акту.
Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на можливе порушення Угоди між Російською Федерацією та Україною „Про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності” від 15.01.1993 року, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 10 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приймаючи до уваги, що на момент винесення господарським судом Автономної Республіки Крим оскаржуваної постанови, постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.12.2000 року № 982-2/200 „Про склад майна, яке належить Автономній Республіці Крим” та постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.06.2003 року № 598-3/03 „Про управління майном, яке належить Автономній Республіці Крим” у встановленому законом порядку не скасовані та не визнані недійсними, застосування їх положень про вирішення спору є правомірним.
Відповідно до статті 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки при винесенні господарським судом Автономної Республіки Крим оскарженої постанови порушення норм матеріального та процесуального права не виявлено, підстави для її скасування відсутні.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року виконання оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 01.12.2005 року було зупинено у порядку частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки підстави для скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2005 року відсутні, необхідність у подальшому зупиненні її дії зникли.
Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 грудня 2005 року у справі № 2-20/15940-2005А залишити без змін.
3. Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року про зупинення дії постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 грудня 2005 року у справі № 2-20/15940-2005А вважати такою, що втратила чинність.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Н.П. Горошко
В.В.Сотула