Справа № 22-ц-133/11 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С. В.
Категорія 32 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2011 року колегія суддів Судової палати апеляційного суду Львівської області з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого: судді Зубарєвої К.П.,
суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,
секретарі: Луньо К.А.,
з участю: представника позивача - Спільного Українсько-Польського підприємства «Іванка»у формі ТзОВ –Брунець В.Г., представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника Спільного українсько-польського підприємства «Іванка»у формі ТзОВ (далі ТзОВ «Іванка»Брунець Володимира Григоровича на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2010 року в справі за позовом ТзОВ «Іванка»до ОСОБА_3, ЗАТ фінансова група «Страхові традиції»про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, -
встановила:
рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2010 року у задоволені вказаних вище позовних вимог ТзОВ «Іванка»відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник позивача Брунець В.Г., просить його скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача, посилаючись на те, що таке рішення є незаконним та необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що матеріалами справи доведено позовні вимоги позивача наявними у справі доказами, в тому числі листом виконавця робіт по ремонту автомобіля, який суд при винесені рішення не врахував; дійсна вартість ремонту автомобіля підтверджується Звітом про оцінку автомобіля від 26.09.2008 р., який був складений належними чином, а наведені в рішенні суду обставини, за яких суд не визнав Звіт оцінки автомобіля належним доказом, не можуть слугувати таким. Крім того, апелянт зазначає, що суд не врахував того, що у випадку визнання висновку необґрунтованим –призначається експертиза, однак це питання не розглядалося.
Інші учасники процесу в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Про причини неявки не повідомили.
У відповідності до ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. А відтак колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності осіб, які не з`явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника позивача - Спільного Українсько-Польського підприємства «Іванка» у формі ТзОВ –Брунця В.Г. на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_3 на її заперечення, проаналізувавши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру витрат, понесених ним на ремонт автомобіля «DAF FT 85400», номерний знак НОМЕР_1.
Але з таким висновком колегія суддів погодитись не може, оскільки мається недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
Так, частинами 1, 4 ст.60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доказами в розумінні ст.57 ЦПК є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Встановлено, що 14 вересня 2008 року біля 13 год. 20 хв. в м. Бузьку Львівської області відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Фольцваген Венто», номерний знак НОМЕР_2, в порушення Правил дорожнього руху, виїжджаючи з другорядної дороги на головну не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «DAF FT 85400», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення транспортних засобів. Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні ушкодження.
Постановою Бузького районного суду Львівської області від 17 жовтня 2008 року винним у зазначеній ДТП визнано ОСОБА_3 та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч.4 ст.61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вини цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП доказана.
Відповідно до ст.1187 ЦК відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатацію цього джерела.
Щодо зобов’язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, то обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на особу без її вини (ст.ст. 1173, 1174, 1187 ЦК).
Володілець джерела підвищеної небезпеки звільняється від обов’язку відшкодування шкоди лише тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем представлено Звіт №8807/09 від 26 вересня 2008 року оцінки визначення вартості відновлюваного ремонту автомобіля позивача, який проведено оцінювачем (аварійним комісаром) ДП «Експерт-Сервіс Авто»в м. Львові ОСОБА_4, який є суб’єктом оціночної діяльності та зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів. Відповідно до Звіту вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, з урахуванням фізичного зносу, становить 36 249 грн.94 коп.
Таким чином, наданий позивачем Звіт про оцінку визначення вартості відновлюваного ремонту автомобіля, в якому зазначаються обставини, встановлені із застосуванням спеціальних знань (вартість ремонту), є доказом.
Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
В той же час, відповідач зазначеного висновку не спростував, і якщо в останнього виникали питання щодо необґрунтованості цього Звіту або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом могла бути призначена за його клопотанням експертиза. Однак, як вбачається з матеріалів справи, клопотань про призначення експертизи на спростування доводів позивача він не заявляв. Цього питання не порушував і представник відповідача в апеляційній інстанції.
За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, що маються в справі та представлених доказів, об’єктивно підтверджується спричинення технічних пошкоджень автомобілю позивача та розмір заподіяної шкоди.
Посилання представника відповідача на неналежність доказів позивача є безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ДТП трапилось 14.09.2008 року, автомобіль позивача зазнав технічних пошкоджень, що стверджується протоколом його огляду при ДТП, Звіт про оцінку визначення вартості відновлюваного ремонту автомобіля здійснено 26.09.2008 року, після ДТП спірний автомобіль вперше виїхав за кордон 31.10.2008 року. А відтак здійснення оплати за ремонт автомобіля та складання акту здавання-приймання виконаних робіт в 2009 році не може бути підставою для відмови в позові та свідчити про їх фіктивність.
Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.п.2, 4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу представника Спільного українсько-польського підприємства «Іванка» у формі ТзОВ Брунець Володимира Григоровича задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2010 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов Спільного українсько-польського підприємства «Іванка» у формі ТзОВ задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Спільного українсько-польського підприємства «Іванка»у формі ТзОВ (р/р 260055241233001 в ЗГРУ КБ «Приватбанк», МФО 325321, ЗКПО 23970741) 36 249 (тридцять шість тисяч двісті сорок дев’ять) грн.. 94 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, та сплачених 363 (триста шістдесят три) грн. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий : Зубарєва К.П.
Судді: Бакус В.Я.
Монастирецький Д.І.