Справа № 22-ц-213/11 Головуючий у 1 інстанції: Дячишин В.Ф.
Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Зубарєвої К.П.,
суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,
секретарі: Стасів М.І.,
з у?частю: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, що діють також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, треті особи –відділ паспортної реєстрації та міграційної роботи Франківського райвідділу ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання, -
встановила:
рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 травня 2010 року вказаний вище позов задоволено. Постановлено усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 власнику ОСОБА_2 та виселити ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1. Постановлено зняти ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з реєстраційного обліку за вказаною адресою вищевказаної квартири.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_4, просить його скасувати й ухвалити нове, посилаючись на те, що рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що суд виносячи оскаржуване рішення керувався виключно нормами ЦК, а доказів чинення перешкод у користування позивачу квартирою, як і підстав для виселення, не здобуто.
За?слухавши суддю-доповідача, уч?асників процесу - позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія су?ддів вважає, що апеляційна ска?рга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.15 ЦК кожна особа м?ає право на захист свого цивіл?ьного права в разі його поруше?ння, невизнання або оспорюван?ня. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не су?перечить загальним засадам ц?ивільного законодавства.
Конституцією (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 „Про ратифікацію Кон?венції про захист прав людини? і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учинят?и щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за св?оєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ц?і порушення і не були поєднанн?і з позбавленням володіння. Сп?особи захисту права власност?і передбачені, зокрема, нормою с?т.16 ЦК.
Судом встановлено, що позивачка є єдиним власником квартири АДРЕСА_1, однак тривалий час не може проживати у квартирі із-за чинення відповідачами перешкод у цьому та вільно володіти, користуватися і розпоряджатися належною їй квартирою на власний розсуд, учиняти щодо неї будь-які угоди.
Колегія суддів не може погодитися з твердженням апелянта відносно того, що позивачкою не надано доказів, які б давали суду підстави для виселення його з квартири, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, відповідач незаконно перешкоджає позивачці у проживанні в спірній квартирі в наслідок чого вона не має можливості не тільки вільно нею користуватися, але й проживати в ній, а відтак, будучи власником житла вимушена наймати інше житло. Також в підтвердження доказів позивачки про неможливість проживання з відповідачем в одній квартирі та чинення відповідачами перешкод позивачці в матеріалах справи є постанова Личаківського МВ ГУ МВС України в Львівській області від 02.06.2009 р. про відмову в порушенні кримінальної справи та вжиття реагування до відповідача (а.с.6), рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08.02.2005 р. про усунення відповідачем перешкод позивачці у користуванні квартирою (а.с.13), попередження державної виконавчої служби про виконання рішення суду відповідачем щодо усунення перешкод позивачці у проживанні в спірній квартирі від 14.10.2008 р.(а.с.18). Крім того, як вбачається з довідки ЛКП «Південне», яке обслуговує будинок, в якій знаходиться спірна квартира, відповідачі, проживаючи в цій квартирі допустили заборгованість за комунальні послуги на суму більше 20 тисяч грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи вимоги позивача та висиляючи із спірного приміщення ОСОБА_4 та його неповнолітнього сина ОСОБА_7, суд вірно виходив із права власності позивачки на квартиру та того, що власник майна має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, в тому числі усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.
В решті рішення –щодо ОСОБА_6, не оскаржене, а відтак апеляційний суд відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо цієї частини рішення.
Судом першої інстанції повно й усебічно з’яс?овані обставини справи, прави?льно встановлено характер сп?ірних правовідносин та норму? права, яка підлягає застосува?нню для їх регулювання, відтак, колегія су?ддів вважає, що підста?в для скасування рішення нема?є.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сил?и з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізован?ого суду України з розгляду ци?вільних і кримінальних справ? протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Зубарєва К.П.
Судді: Бакус В.Я.
Монастирецький Д.І.