Судове рішення #18207792

Справа №  22-ц-3220/11                              Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В. Є.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Петричка П. Ф.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 серпня 2011 року    Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                          Головуючого:  Петричка П.Ф.

                                          Суддів:  Кота І.Н., Цяцяка Р.П.

                                          при секретарі: Мариняк О.В.

                                          з участю: представника позивача ОСОБА_2,

                                          представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4                                   

                                      

розглянувши  в судовому засіданні  в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2010 р.

по справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу, звернення стягнення на майно, виселення і зняття з реєстрації,

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням частково задоволено позовні вимоги, з відповідачів солідарно стягнено борг за кредитним договором в розмірі 405766,42 грн. зверненням стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1, позивачу надано право укласти договір купівлі-продажу будинку, відповідачів виселено з цього будинку із зняттям з реєстрації в ньому.

Вважаючи рішення незаконним і необґрунтованим в апеляційній скарзі відповідачі вказали, що суд не врахував проживання в спірному будинку малолітньої дочки іпотекодавця ОСОБА_7, договір іпотеки укладався без згоди органу опіки і піклування з порушенням її права на житло, які і рішенням про виселення. Суд порушив вимоги законодавства щодо захисту прав дітей в частині задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Просили скасувати рішення, ухвалити нове і відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідачів у підтримання скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід частково задоволити.

Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення і частково задовільняючи позовні вимоги, суд підставно виходив із встановленого і перевіреного факту порушення відповідачем умов кредитного договору, законності вимоги позивача щодо стягнення суми боргу з позичальника і поручителів і відповідно звернення стягнення на предмет іпотеки.

У цій частині рішення суду ґрунтується на повно і об’єктивно з’ясованих обставинах, суд правильно визначив характер правовідносин і застосував відповідні норми законодавства.

Однак, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині виселення відповідачів з будинку АДРЕСА_1

Правильно посилаючись на ст.40 Закону України „Про іпотеку” та ст. 109 ЖК України, суд не врахував їх змісту.

Відповідно до ч.3 ст.108 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятком, встановленими законом.

Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають в ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таке ж передбачає ст.40 Закону України „Про іпотеку”.

Суд не врахував, що письмові вимоги кредитор не пред’являв боржнику і поручителям, тому зробив передчасний висновок щодо виселення їх з будинку, без дотримання визначеної законом процедури.

Крім того, судом не враховані положення ст.18 Закону України ”Про охорону дитинства”, що діти –члени сім”ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем, а органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового  житла.

Не врахувавши наявності в сім”ї відповідачів малолітньої ОСОБА_8, не залучивши до участі у справі органу опіки та піклування, суд безпідставно вирішив питання про виселення відповідачів з будинку із зняттям їх з реєстрації в ньому.

Відтак рішення суду в цій частині як незаконне і необґрунтоване, слід скасувати, ухвалити в цій частині нове і відмовити в задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів та зняття їх з реєстрації в будинку.

У решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303-305, 307ч.1п.2, 309 ч.1п.4, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2010 р. в частині виселення відповідачів з будинку АДРЕСА_1 і зняття їх з реєстрації в ньому скасувати і в цій частині ухвалити нове та відмовити в задоволенні цієї вимоги.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскарженим у касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.


Головуючий:

Судді:



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація