Справа № 22-ц-1140/11 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Петрички П.Ф., Зверхановської Л.Д.,
секретаря - Глинського О.А.,
з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представника ВАТ КБ "Надра" - Паралюха Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_5, з участю третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_4, - про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про визнання недійсним договору поруки,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 29 жовтня 2010 року первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Суд вирішив солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в користь відкритого акціонерного товариства комерційного банку (далі - ВАТ КБ) "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 432 387 гривень 74 копійки та судові витрати в розмірі 1950 гривень 00 копійок.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, просить скасувати його в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви, з підстав порушення судом норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимогу до ВАТ КБ "Надра" про визнання недійсним договору поруки від 22 серпня 2007 року, який був укладений між ним та ВАТ КБ "Надра" в забезпечення виконання зобов"язань за договором кредитної лінії №151/МБ-ЦВ від 22 серпня 2007 року, укладеним між ВАТ КБ "Надра" та ТзОВ "Мільйонер".
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд не застосував, хоча зобов'язаний був застосувати норму ст.65 Сімейного кодексу (далі - СК) України, яка встановлює обов'язкову наявність згоди одного з подружжя при укладені оспорюваного договору, оскільки такий відноситься до договорів, які виходять за межі дрібних побутових й фактично стосується грошових коштів та майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Апелянт вважає, що відсутність згоди його дружини на укладення договору поруки, є підставою для визнання договору поруки недійсним на підставі ч.2 ст.65 СК України та ч.4 ст.369 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. Крім того, він зазначає, що суд не взяв до уваги, на його думку, доведений показаннями свідків факт обману поручителя банком щодо строку дії договору поруки, як до обставини, яка має істотне значення, а саме, що він буде припинений після виходу поручителя із учасників ТзОВ "Мільйонер", оскільки за інших обставин він би не укладав такого договору. Апелянт вважає, що договір поруки не був спрямований на реальне настання правових наслідків - забезпечення виконання зобов'язання на суму одержаного кредиту, оскільки його дохід є значно меншим від суми одержаного кредиту (неспіврозмірним з кредитними зобов'язаннями товариства), а також укладений на шкоду сім'ї поручителя, що суперечить вимогам ч.ч.1, 5 ст.203 ЦК України і є підставами для визнання оспорюваного договору недійсним. Зазначає, що його волевиявлення на укладення оспорюваного правочину не було вільним, оскільки банк здійснював психологічний тиск, ставлячи в залежність одержання кредиту товариством від підписання ним договору поруки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника ВАТ КБ "Надра" - Паралюха Р.В., який її заперечив, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є поручителем згідно договору поруки (а.с.12)., укладеного 22.08.2007 року між ним, як фізичною особою, та ВАТ КБ "Надра" в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №151/МБ-ЦВ від 22.08.2007 року, укладеного між ВАТ КБ "Надра" та ТзОВ "Мільйонер" (а.с.9-10).
У відповідності до ч.1 ст.230 ЦК України правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення. В ч.1 ст. 229 цього ж Кодексу, до якої відсилає ч.1 ст.230 зазначено, що істотними обставинами, є: природа правочину, права та обов"язки сторін.
З огляду на зміст ст.554 ЦК України, яка покладає на поручителя обов"язок виконання забезпеченого порукою зобов"язання у разі його невиконання боржником, та враховуючи правову природу вказаного виду правочину, строк дії договору поруки не є істотною обставиною, оскільки не впливає на обсяг прав та обов"язків поручителя.
Статтею 559 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав припинення поруки, однією з яких є закінчення строку, встановленого в договорі поруки (ч.4 ст.559). Закріплення в зазначеній нормі прав сторін договору поруки встановити строк його дії, створює для учасників цього договору гарантії виконання ними умов, за яких вони погодились укласти такий договір.
Судом встановлено, що оспорюваний позивачем договір діє до виконання основного зобов"язання (п.5.3 Договору), будь-якого іншого строку в ньому не зазначено.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2, укладаючи договір поруки, допустив недбальство. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Той факт, що договір поруки був підписаний під психологічним тиском, позивачем ОСОБА_2 не доведений.
У відповідності до п.1.4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.
У відповідності до ч.1 ст.65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Посилання апелянта на те, що договір поруки є недійсним з підстав відсутності згоди його дружини ОСОБА_6 на укладення такого (ч.2 ст.65 СК України), є безпідставними, оскільки порука згідно ст.546 ЦК України є способом забезпечення виконання грошового зобов"язання за рахунок коштів та майна поручителя, а не угодою щодо розпорядження майном, яке є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується й колегія, про неможливість застосування норм ст.65 СК України до спірних правовідносин.
Посилання апелянта на те, що договір поруки не був спрямований на реальне настання правових наслідків - забезпечення виконання зобов'язання на суму одержаного кредиту (неспіврозмірність доходу поручителя із сумою одержаного кредиту), є безпідставним, оскільки виконання зобов"язання за кредитним договором, крім поруки, забезпечене також заставою нерухомого майна боржника (п.2.1 договору, а.с.9).
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що оспорюваний договір укладений на шкоду сім'ї поручителя, оскільки договір поруки не створює обов"язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за цим договором.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Судом першої інстанції правильно встановлено характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон, під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 29 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: