Справа № 22-а-1920/11 Головуючий у 1 інстанції: Шумська Н.Л.
Категорія 87/10.3.3. Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Зубарєвої К.П., Монастирецького Д.І.,
секретаря: Луньо К.А.
з участю: позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання до дій щодо виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
встановила:
постановою Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2009 року вищевказаний позов задоволено частково.
Зобов’язано Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради відповідно до Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми»провести позивачці нарахування та виплату суми щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржив Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, просить її скасувати й ухвалити нову, якою відмовити у задоволені вимог позивачки, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу на заперечення апеляційної скарги, проаналізувавши матеріали та обставини справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, процесуального законодавства, що діяло на час розгляду справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини, позивачка, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», отримувала державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначені обставини визнані сторонами.
При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 14 статті 71 Закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»в тому числі пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У період з січня 2008 року виплата державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводилася відповідачем відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який не визнавався неконституційним в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року суд виходив з того, що між сторонами склались триваючі відносини, виплата не носила разовий характер, позивачка перебувала у відпустці, а відтак поновив строк звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач наполягав на застосуванні ст.100 КАС, виходячи з того, що позивачкою пропущено строк звернення до адміністративного суду (а.с.18-20). Зазначена обставина зазначається і в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС в редакції, що діяла на час звернення позивачки з адміністративним позовом та винесення оскаржуваної постанови, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи із зазначеним позовом позивачка звернулася до суду 25 березня 2009 року.
Згідно ч.1 ст.99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Аналіз чинного законодавства, що регулює питання щодо не нарахованих виплат відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», свідчить про те, що ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, тому в цих справах слід було застосовувати річний строк звернення до суду, який був передбачений ч.2 ст.99 КАС України, що діяла на час спірних правовідносин та винесення оскаржуваної постанови.
А відтак, з врахуванням викладеного, та те, що на застосуванні строку звернення до суду наполягав відповідач, однак суд в порушення норм КАС не застосував його, постанова суду в частині задоволення вимог підлягає до скасування з ухваленням нової –про відмову у задоволенні позову.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»від 02.12.2010 р. № 2748-УІ, ст.ст.99, 100, 195, п.2 ст.198, п.4 ст.200, ч.2 ст.205 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати й ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Зубарєва К.П.
Монастирецький Д.І.