Справа № 22-а-1860/11 Головуючий у 1 інстанції: сакалош В.М.
Категорія 70/10.3.1. Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Зубарєвої К.П., Монастирецького Д.І.,
секретаря: Луньо К.А.,
з участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області, Управління Державного казначейства у Золочівському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
встановила:
постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року вказаний вище позов задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої у с. Шпиколоси, Золочівського району Львівської області, недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни за період з 09 липня по грудень 2007 року, та починаючи з 22 травня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, просить скасувати її в частині задоволення позову ОСОБА_2 та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали та обставини справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 вказаного вище Закону «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст.6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп2008 визнанні такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії відповідача були неправомірними щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 07 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Твердження апелянта про порушення норм матеріального права є безпідставним з наступних підстав.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначені розміру підвищення до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В той же час, задовольняючи вимоги позивачки поза строком звернення до суду суд не врахував, що на застосуванні такого строку настоював відповідач (а.с.14).
Як вбачається з матеріалів справи питання щодо поновлення строку суд не обговорював.
Із зазначеним позовом позивачка звернулася до суду 11.11.2008 року (а.с. 2)
Строк звернення до адміністративного суду, підстави та порядок його застосування, на час розгляду справи районним судом регламентувались ст.ст.99, 100 КАС України, в редакції, що діяли на час спірних правовідносин.
Згідно ч.1 ст.99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Аналіз чинного законодавства, що регулює питання щодо стягнення не нарахованих виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», свідчить про те, що ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, тому в цих справах слід було застосовувати річний строк звернення до суду.
Частина 1 ст.100 КАС України, в редакції, що діяла на час вирішення спору, передбачала, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
А відтак, з врахуванням викладеного, рішенні районного суду в частині задоволення вимог позивачки за період з 09 липня 2007 року до 11 листопада 2007 року слід скасувати і в цій частині у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В решті частині рішення суду відповідає матеріальному та процесуальному праву.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»від 02.12.2010 р. № 2748-УІ, ст.ст.99, 100, 195, п.2 ст.198, п.1 ст.201, ч.2 ст.205 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня до 11 листопада 2007 року скасувати і в цій частині у задоволені позовних вимог відмовити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Зубарєва К.П.
Монастирецький Д.І.