КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2011 № 6/189
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Суліма В.В.
при секретарі:
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (дов. №233 від 30.06.2011 р.)
від відповідача - ОСОБА_2 (дов. №08 від 10.01.2011 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 14.07.2011 р.
у справі №6/189 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія
«Київводоканал»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108»
про стягнення 1766612,49 грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі за текстом – позивач, ПАТ «АК «Київводоканал») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108» (далі за текстом – відповідач, ТОВ «ЖЕК-108») про стягнення заборгованості за договором №05720/2-01 від 02.06.2005 р. у розмірі 1766612,49 грн. (з них: 1679335,06 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 14153,10 грн. трьох процентів річних, 73124,34 грн. пені), мотивуючи це тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих позивачем послуг в період з серпня 2010 р. по 01.05.2011 р.
Відповідач у наданому місцевому суду відзиві на позов визнав позовні вимоги частково на суму 826884,20 грн., зазначивши, що ПАТ «АК «Київводоканал» безпідставно нарахував вартість питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, оскільки умовами спірного договору врегульовані зобов’язання сторін лише щодо постачання холодної води.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. у справі №6/189 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 1679335,06 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 14153,10 грн. трьох процентів річних, 73124,34 грн. пені, 17666,12 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. у справі №6/189, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «АК «Київенерго» на суму 826884,20 грн.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, відповідач заперечував проти наявності у нього заборгованості з оплати води, яка використовувалась на підігрів, оскільки умовами договору №05720/2-01 від 02.06.2005 р. передбачено поставку лише питної води, а оплата води, яка йде на підігрів, повинна здійснюватись особою, на балансі якої перебувають бойлери (теплові пункти), про що зазначено в п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2011 р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.09.2011 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. у справі №6/189 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «АК «Київенерго» на суму 826884,20 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 21.09.2011 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
02.06.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»), як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108», як абонентом, було укладено договір №05720/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (далі за текстом - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов’язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів й приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 р. (далі за текстом - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.
Відповідно до п.п. 2.1.1 - 2.1.6 Договору сторони домовилися, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об’ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання; абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов’язковому звірянню у постачальника. Для проведення звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.
Виходячи зі змісту п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє банківській установі абонента розрахункові документи (в електронному вигляді – дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.
У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2 Договору).
Згідно з п. 2.2.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахункових документах, абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Відповідно до п. 3.1.1 Договору постачальник зобов’язався забезпечувати абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТ 2874-82 «Вода питна» до його водопровідного вводу.
Згідно з п. 3.3.4 Договору абонент зобов’язався своєчасно сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій актів про зняття показань з приладу обліку підписаних сторонами, постачальник надав, а абонент прийняв послуги з водопостачання та водовідведення на суму 3091702,65 грн. за період з серпня 2010 р. по 01.05.2011 р.
В свою чергу відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором виконав частково та оплатив надані послуги на суму 1498789,64 грн., внаслідок чого у останнього за період з серпня 2010 р. по 01.05.2011 р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1592913,01 грн.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що Договором не передбачено надання послуг щодо постачання холодної води, що використовується на підігрів до уваги колегією суддів не приймається з огляду на наступне.
Статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено здійснення надання послуг питного водопостачання на підставі договору.
ТОВ «ЖЕК-108» є споживачем послуг питного водопостачання та водовідведення, що надається ПАТ «АК «Київводоканал» відповідно до Договору №05720/2-01 від 02.06.2005 р. Згідно договору позивач зобов’язався постачати відповідачу питну воду, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 «Вода питна» (без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності: чи для надання послуг з холодного водопостачання, чи для надання послуги з гарячого водопостачання), а відповідач в свою чергу – своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.
Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2.2.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Відповідач не надав доказів на підтвердження незгоди з зазначеним позивачем обсягом та вартістю наданих послуг у встановлений умовами Договору термін, а отже, останнім прийнято визначений позивачем обсяг послуг водопостачання та водовідведення.
Враховуючи викладене, ПАТ «АК «Київводоканал» є виробником та постачальником послуг центрального водопостачання, а ТОВ «ЖЕК-108» відповідно до Договору є споживачем таких послуг, а тому зобов’язаний оплачувати отримані послуги, оскільки ним була спожита вода, в тому числі і для потреб гарячого водопостачання, та скинуто стоки у систему міської каналізації.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1592913,01 грн. з серпня 2010 р. – 01.05.2011 р. за Договором №05720/2-01 від 02.06.2005 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг за Договором позивач просить стягнути з відповідача 73124,34 грн. пені, 86422,05 грн. грн. інфляційних втрат, 14153,10 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.4.2. Договору у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.
Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних.
Враховуючи визначений розмір заборгованості, колегія суддів погоджується з розрахунком пені, 3 % річних, інфляційних втрат, зробленим позивачем, та вважає, що вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» в частині стягнення пені в розмірі 73124,34 грн., інфляційних втрат розмірі 86422,05грн., трьох відсотків річних розмірі 14153,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.
Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. у справі №6/189 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення необхідно залишити без змін.
У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-108» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. у справі №6/189 – без змін.
2. Матеріали справи №6/189 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Мартюк А.І.
Сулім В.В.