Справа № 22-а-442/11 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П. С.
Доповідач в 2-й інстанції: Петричка П. Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Петричка П.Ф.
Суддів: Бойко С.М., Зверхановської Л.Д.
При секретарі: Глинського О.А.
розглянувши на підставі п. 3 ч. 1 ст. 197 КАСУ в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 16 червня 2009 року
в с т а н о в и л а:
В квітні 2009 р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов»язання провести перерахунок недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до 3-х років, визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної грошової допомоги відповідно до чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що вона є матір’ю малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і відповідно до ст. 43 Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” має право на одержання щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Посилаючись на те, що такі виплати їй не проводились у розмірі, встановленому законом, просила задовольнити її позов.
Оскаржуваною постановою суду, прийнятої в порядку письмового (скороченого) провадження адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахувань та виплат заборгованості позивачці допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку, відповідно до статті 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
Зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 16.10.2007 р. по 31.12.2007 р., відповідно до статті 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, з вирахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального права та відсутність бюджетних коштів, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в процесі розгляду справи в суді першої інстанції не покликався на застосування положень ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України, як підстави для відмови в позові у зв’язку з пропущенням позивачкою строку звернення до суду, не покликається на це в апеляційній скарзі як підставу для скасування постанови.
Судом встановлено, що позивач є матір”ю малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження і відповідно до ст. 43 Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. № 2240 - 14 має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в межах прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік”( абзац третій, частина друга, стаття 56) було встановлено нові умови та розмір надання цієї допомоги. Зокрема, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України №6 - рп/2007 від 09.07.2007 визнано неконституційними вищенаведені положення пункту 14 статті 71 абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року спірні відносини регулюються відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в редакції, яка діяла до січня 2007 року.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 - ти років, визначеного ч. 1 ст. 62 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” є обґрунтованими.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування виплат передбаченої Законом України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не може бути причиною невиконання покладених на Управління праці та соціального захисту населення зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язана з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виконання спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.
Керуючись ч. 2 ст. 20 КАС України, Законом України від 02 грудня 2010 року № 2748/УІ „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами”, п. 1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч. 10 ст. 183 - 1 КАСУ, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 16 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді: