Судове рішення #18206837

Справа №  22-а-379/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Гуляк В.В.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Петричка П. Ф.  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

6 червня 2011 року          колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді                              Петричка П.Ф.,

суддів                                                  Бойко С.М., Зверхановської Л.Д.

при секретарі судового засідання  Глинському О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

16 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни, у якому просив визнати дії відповідача щодо невиплати йому у 2007 році та недоплати у 2008-2009 роках щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити на його користь 735,30 грн. недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії за 2007 рік та недоплачене щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 780,40 грн. за 2008 рік та 896,40 грн. ьза 2009 рік по вересень включно.

Оскаржуваною постановою частково задоволено позов: визнано протиправними дії відповідача щодо нездійснення нарахувань та виплат підвищення до пенсії як дитині війни позивачу за період із 28.10.2008 року по 30.09.2009 року з врахуванням 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язано відповідача провести нарахування і виплату позивачу недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період із 28.10.2008 року по 30.09.2009 року включно.

Дану постанову оскаржив відповідач - управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області.

Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на  порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що судом порушено норми ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 163 КАС України, ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Також звертає увагу на те, що на виконання вимог Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не було прийнято жодного нормативного акту, а відтак не було визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином мали б обчислюватись передбачені згаданим законом підвищення до пенсій.   

Вважає, що судом безпідставно не взято до уваги заперечення відповідача щодо невизначенності законодавством поняття „мінімальна пенсія за віком”, як розрахункової величини для підвищення пенсії дітям війни, оскільки встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може застосовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обгрунтованість оскаржуваної постанови в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Встановлено, що позивач народився у ІНФОРМАЦІЯ_1 році і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»набула статусу „дитина війни”, а відтак, відповідно до ст.6 вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на певний рік.

З урахуванням вище наведеного, доводи апеляційної скарги в частині посилань на неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до уваги прийматись не можуть.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії, то колегія суддів вважає, що зазначене не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а відтак і ці доводи апеляційної скарги до уваги прийматись не можуть.

За вище наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та прийняв оскаржуване рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 02.12.2010 року № 2748-УІ та ст.ст. 195, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області відхилити та залишити постанову Золочівського районного суду Львівської області від 20 квітня2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.



          Головуючий:


          Судді:





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація