Справа № 22-а-1603/11 Головуючий у 1 інстанції: мартинишин Я.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Петричка П. Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Петричка П.Ф.
Суддів: Цяцяка Р.П., Мацея М.М.
При секретарі: Купчак О.В.
Без участі сторін
розглянувши на підставі п. 3 ч. 1 ст. 197 КАСУ в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Личаківському р-ні м. Львова на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 10 червня 2010 року -,
в с т а н о в и л а:
В квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському р-ні м. Львова про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати пенсії.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він відноситься до категорії „діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що такі виплати йому не проводяться у розмірі, встановленому законом, просив зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату за 2008 рік в сумі 780 грн. 40 коп..
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 10 червня 2010 року, прийнятою в порядку письмового провадження, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Личаківському р-ні м. Львова щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 пенсії з врахуванням передбаченого ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 22.05.2008 року по 31.12. 2008 року включно.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Личаківському р-ні м. Львова здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за період 22.05.2008 року по 31.12. 2008 року включно з врахуванням встановленого ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ч.1 ст. 28 Закону України „ Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та вже нарахованого та виплаченого підвищення до пенсії.
В апеляційній скарзі УПФ у Личаківському р-ні м. Львова, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в такій редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10 - рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України , остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 22 травня по 31 грудня 2008 року, є обґрунтованими.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.
Керуючись ч. 2 ст. 20 КАС України, Законом України від 02 грудня 2010 р. № 2748/УІ „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, ч. 10 ст. 183 - 2 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському р-ні м. Львова - відхилити.
Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 10.06.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточно і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Петричка П.Ф.