Справа № 22-ц-1118/11 Головуючий у 1 інстанції: Швайт
Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді - Петрички П.Ф.,
суддів: Бойко С.М., Зверхановської Л.Д.,
секретаря - Глинського О.А.,
з участю: позивача ОСОБА_2, представника третьої особи
Львівського міського комунального підприємства
"Львівводоканал" - Ткаченко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Львівського комунального підприємства "Рясне-402", ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 02 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства "Рясне-402", третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал",- про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
11.08.2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою, уточненою під час розгляду справи (а.с.62), в якій просить суд зобов"язати ЛКП "Рясне-402" провести перерахунок розміру оплати за житлово-комунальні послуги на суму 1425 гривень 98 копійок, з яких: по утриманню будинку та прибудинкової території - 573 гривні 24 копійки, за постачання електроенергії - 852 гривні 74 копійки, водопостачання - 33 гривень, - у зв"язку з неналежним виконанням та невиконанням відповідачем зобов"язань, передбачених договором від 19.03.2008 року про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, неправильним нарахуванням оплати за постачання електричної енергії та водопостачання, та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2000 гривень, завдану протиправною бездіяльністю відповідача щодо проведення перерахунку розміру оплати за неотримані послуги.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 02 листопада 2010 року зазначений вище позов задоволено частково.
Суд вирішив зобов"язати відповідача провести перерахунок вартості послуг наданих не в повному обсязі по підготовці до опалювального сезону у 2008-2009 роках, як складову тарифу з утримання будинків та прибудинкових територій, на суму 13 гривень 40 копійок, стягнути моральну шкоду в розмірі 200 гривень 00 копійок, 8 гривень 50 копійок судового збору, 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 150 гривень витрат на правову допомогу.
Рішення суду оскаржив відповідач - ЛКП "Рясне-402", просить скасувати рішення в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих вимог. Свої доводи обгрунтовує тим, що позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди, а суд, всупереч вимогам ст.1167 ЦК України, задовольнив його вимогу про стягнення такої з ЛКП. Вважає, що судові витрати необхідно покласти на позивача.
Рішення суду оскаржив позивач - ОСОБА_2 Просить рішення скасувати з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Свої доводи обгрунтовує тим, що суд безпідставно не взяв до уваги складені ним акти-претензії про неналежне виконання послуг, оскільки він в усній формі попереджав представника відповідача про складання таких. Крім того, вважає, що розрахунок оплати за споживання електроенергії, проведений відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України №879 від 01.08.1996 року, є незаконним, оскільки стосується лише осіб, які мають пільги по сплаті вказаного виду послуг, і суперечить ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" про нарахування плати на підставі тарифів та показань засобів обліку. Апелянт не погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні його вимоги про ненарахування плати за ненадані послуги в майбутньому, оскільки він, як споживач, згідно укладеного з відповідачем договору має право на зменшення розміру оплати за послуги у разі неналежного виконання зобов"язань.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу, представника Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" - Ткаченко А.С., яка заперечила апеляційну скаргу ОСОБА_2 в частині неправильного нарахування оплати за послуги з водопостачання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2слід відхилити, а скаргу ЛКП "Рясне-402" задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є одним із співвласників квартири АДРЕСА_1 (а.с.29).
19.03.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території (а.с.11).
Нарахування оплати за послуги з водопостачання відповідачем проводиться на підставі показань лічильника з серпня 2008 року (а.с.42). При передачі рахунків з ЛМКП "Львівводоканал" в ЛКП "Рясне-402" заборгованості позивача перед підприємством не зазначається. Крім того, апелянт в судовому засіданні підтвердив той факт, що претензій щодо нарахування оплати за водопостачання у нього немає.
Послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивач оплачує не в повному обсязі, починаючи з березня 2008 року.
16.07.2008 року позивач зареєстрував в ЛКП два акти-претензії за його підписом та підписом мешканки будинку ОСОБА_6 про неналежне виконання зобов"язань за вказаним вище договором по підготовці будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період (п.1.3.4) (тариф 0,0288 грн/кв.м), обслуговуванню внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, центрального опалення та гарячого водопостачання (п.1.3.6) (тариф 0,264 грн/кв.м) та невиконання зобов"язань по освітленню місць загального користування (п.1.3.10) (а.с.16, 17). 16.10.2010 року позивач подав в ЛКП скаргу про відсутність тепла в окремих його кімнатах (а.с.70). Інших заяв про неналежне виконання зобов"язань по наданню послуг з утримання будинку протягом спірного періоду від нього не надходило.
У відповідності до п.п.7.1 - 7.4 укладеного між сторонами договору, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати, шляхом подання письмової заяви, його представника для складання та підписання акта-претензії, який повинен з"явитись не пізніше 2-х робочих днів з дати реєстрації заяви. У разі неприбуття представника виконавця в цей строк, або необгрунтованої відмови від підписання акту-претензії, він вважається дійсним, якщо його підписали не менше як два споживачі.
Судом встановлено, що позивач склав названі акти-претензії, не дотримуючись вимог п.п.7.1, 7.2 зазначеного вище договору, а також ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка встановлює порядок оформлення претензій споживачів до виконавців.
Відповідач в позасудовому порядку частково визнав вимогу позивача про перерахунок коштів за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в частині витрат на підготовку будинку до опалювального сезону 2008-2009 року на загальну суму 13 гривень 40 копійок за дев"ять місяців, однак, цей перерахунок на момент розгляду справи в суді на провів, а тому суд першої інстанції підставно її задовольнив. Інші порушення договірних зобов"язань не підтверджені позивачем належними доказами по справі, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов в цій частині не підлягає до задоволення.
Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про ненарахування плати за ненадані послуги в майбутньому, суд правильно виходив з положень ст.3 Цивільно-процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, згідно якої особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а не таких, які можуть бути порушені в майбутньому.
У відповідності до п.19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року (далі - Правил), розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюється за діючими тарифами для населення на підставі показань приладів обліку, які мають бути встановлені, підключені та опломбовані енергопостачальником.
Судом встановлено, що нарахування оплати за послуги з постачання електроенергії мешканцям будинку, в якому проживає позивач, проводиться згідно постанови Кабінету Міністрів України №879 від 01.08.1996 року (із останніми змінами, внесеними постановою КМУ №1788 від 31.12.2004 року) "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати" за визначеною нормативно-розрахунковою величиною споживання електричної енергії в розмірі 75 кВт/год на сім"ю з 1-2 осіб на місяць і додатково 15 кВт/год на кожного іншого члена сім"ї (п."а" ч.1 Постанови). При цьому, різниця між понаднормативно спожитою електричною енергією згідно показників загальнобудинкового лічильника та нормативно-розрахунковою величиною розподіляється пропорційно між всіма зареєстрованими в будинку мешканцями. Нарахування в такий спосіб здійснюється у зв"язку з тим, що квартирні лічильники абонентів неопломбовані постачальником електроенергії - ВАТ "Львівобленерго", як це вимагається п.8 названих Правил (а.с.75).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що за встановлених судом обставин, нарахування оплати за споживання електричної енергії позивачеві проводиться правильно, оскільки нарахування оплати в спосіб, який передбачений для пільгових категорій населення (по мінімальних нормах споживання електричної енергії), не погіршує становище позивача, як абонента. Нарахування ж оплати за вказаний вид послуг по показаннях квартирного лічильника позивача, який є неопломбований, а відтак, в порушення діючих норм зазначених вище Правил, є незаконним, а тому доводи апелянта в цій частині безпідставні і не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в цій частині рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Однак, задовольняючи частково вимогу позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд неправильно застосував норми ст.1167 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, помилково вважаючи, що невиконання або неналежне виконання умов договору є неправомірною бездіяльністю відповідача. В даному випадку, до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми ч.1 ст.23 ЦК України.
У відповідності до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав. Ця норма є загальною, а тому при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав сторони під час виконання (невиконання) договірних зобов"язань, необхідно застосовувати норми спеціальних законів, які регулюють такі відносини. На це вказує і Пленум Верховного Суду України у постанові №4 від 31.03.1995 року (в редакції постанови Пленум Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).
Судом встановлено, що укладеним між сторонами договором, а також спеціальним по відношенню до ЦК України законом - законом України "Про житлово-комунальні послуги", який регулює спірні правовідносини, не передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням або неналежним виконання договірних зобов"язань. Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 закону України "Про захист прав споживачів", право споживача на відшкодування моральної шкоди за цим законом наступає лише за умови заподіяння такої небезпечною для життя та здоров"я людей продукцією. Таким чином, підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди немає.
Крім того, при визначенні розміру понесених позивачем ОСОБА_2 судових витрат, суд порушив норми статті 88 Цивільно-процесуального кодексу (далі-ЦПК) України про стягнення таких пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Враховуючи вимоги ч.1 ст.88 ЦПК України та розмір частки задоволених позовних вимог (0,9 відсотків від ціни позову), компенсації судових витрат, понесених позивачем ОСОБА_2, підлягають лише витрати на суму 01 гривні 75 копійок.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права в частині задоволення вимог позивача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, і з порушенням норм процесуального права в частині розподілу судових витрат, що призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Рясне-402" необхідно задовольнити частково, а рішення суду в частині стягнення з відповідача в користь позивача моральної шкоди скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні цієї вимоги, а в частині стягнення з відповідача в користь позивача судових витрат, -змінити, зменшивши їх розмір із 195 гривень 50 копійок до 01 гривні 75 копійок.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 307 ч.1 п.п.2, 3, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Рясне-402" задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 02 листопада 2010 року скасувати в частині стягнення з Львівського комунального підприємства "Рясне-402" в користь ОСОБА_2 моральної шкоди та змінити в частині розподілу судових витрат.
В задоволені вимоги ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства "Рясне-402" про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з Львівського комунального підприємства "Рясне-402" в користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати в розмірі 01 гривні 75 копійок.
В решті рішення суду з залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: