Справа № 22-ц-948/11 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
РІШЕННЯ
14 березня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Зубарєвої К.П.,
суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,
секретарі: Луньо К.А.,
за участю: позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судов?ому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк (далі ВАТ) «Надра»про повернення банківського вкладу, стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2010 року позовні вимоги позивача задоволено частково. Постановлено стягнути з ВАТ «Надра»на користь ОСОБА_2 неповернуту суму вкладу згідно договору від 06.05.2008 р. №407996 з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 10 467 грн.26 коп.
В решті вимог відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду в частині незадоволення позовних вимог щодо стягнення суми боргу за договором строкового банківського вкладу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь період неповернення суми депозиту та відшкодування моральної шкоди оскаржила позивачка, просить в цій частині рішення суду змінити або скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд не застосував до відповідача правові наслідки за порушення зобов’язання, передбачені ст.ст.611, 625 ЦК та не врахував, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань пережила душевні страждання, що привело до погіршення стану здоров’я, а відтак відповідач спричинив їй моральну шкоду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту а?бо інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання? сторонами.
Встановлено, що між сторонами 06.05.2008 року було укладено договір №407996 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір»оформлений в рамках Пакету послуг ПП «Базовий+»№982426, відповідно до якого позивачка передала відповідачу вклад в сумі 10 000 грн. строком на 12 місяців, а відповідач зобов’язався після закінчення строку дії договору повернути суму вкладу та процентну ставку по вкладу в розмірі 17,1 річних.
Задовольняючи частково позовні вимоги, а саме в частині стягнення з відповідача неповернутої суми вкладу –10 000 грн. та індексу інфляції і 3% річних за період з 10.02.2010 р. до 26.07.2010 р., суд виходив з того, що з 06.05.2009 р. до 10.02.2010 р. у відповідача був введений мораторій на задоволення майнових зобов’язань, в період якого забороняється нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами.
Але з таким висновком колегія суддів погодитись не може, оскільки він зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
У ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»зазначено, що під час дії мораторію за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції.
Таким чином протягом дії мораторію не нараховується неустойка, до якої належить штраф і пеня, яка є формою цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору, а грошове зобов’язання це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня, штраф). Таке визначення грошового зобов’язання наведене у ст. 1 Закону від 14 травня 1992 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідає його суті та може використовуватись і у справах зазначеної категорії.
Отже, крім цивільно-правового договору, грошове зобов’язання виникає і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством, зокрема положенням ст. 625 ЦК, згідно з яким боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, ці суми не є штрафною санкцією і на них не поширюється дія мораторію.
А тому рішення суду в частині відмови у задоволені позову щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції за період з 06.05.2009 р. до 10.02.2010 р. (час прострочення виплати суму боргу) підлягає до скасування, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині, а саме стягнення 3% річних за зазначений період, що становить 227 грн. 74 коп. ( 10 000 грн. х 0,3 х 271 день : 365), та суми інфляції, що за цей період становить 1 090 грн. (травень 09 р. по лютий 10 р. –110,9% ; 10 000 х 1,109).
Щодо задоволення вимог позивача до винесення апеляційним судом зазначеного рішення, то такі не підлягають до задоволення, оскільки апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК).
Відповідно до ст.611 ЦК у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Оскільки згідно діючого законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках коли право на її відшкодування безпосередньо передбаче?но нормами Конституції України, та у випадках, передбачених статтями 208, 611, 1167, 1168 ЦК України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а умовами зазначеного договору банківського вкладу сторони не передбачили відшкодування моральної шкоди за порушення зобов’язання, і такий вид цивільної відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди не передбачений і законодавством, що регулює питання банківського вкладу, то за таких обставин суд вірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.3 ч.1 ст. 307, п.п.1,4 ч. ст.309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 06.05.2009 року до 10.02.2010 року скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»на корить ОСОБА_2 3% річних за зазначений період в сумі 227 (двісті двадцять сім) грн. 74 коп. та 1 090 (одна тисяча дев’яносто) грн. інфляційних втрат.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: Зубарєва К.П.
Судді: Бакус В.Я.
Монастирецький Д.І.