ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2011 р. Справа № 5010/569/2011-5/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГончарука П.А.,
суддіКондратової І.Д.,
суддіСтратієнко Л.В.,
за участю представників сторін
від позивача не з'явились;
від відповідача не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд реконструкція"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2011р.
у справі№ 5010/569/2011-5/35 Господарського суду Івано-Франківської області
за позовомПриватного підприємства "Метал"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд реконструкція"
простягнення заборгованості в сумі 117268,22 грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Метал" (надалі –ПП "Метал") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-Реконструкція" (ТОВ "Енергобуд-Реконструкція") про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 59182,39грн., з яких: 57268,22грн. - основний борг, 1603,51грн. - інфляційні втрати, 310,66грн. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2011р. (суддя Цюх Г.З.) позов ПП "Метал" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Енергобуд-Реконструкція" на користь ПП "Метал" 57268,22 грн. - основного боргу, 1088,10 грн. - інфляційних втрат, 310,66 грн. - 3% річних, 586,67 грн. - державного мита, 233,95 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 515,41 грн. відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд-Реконструкція" в доход Державного бюджету - 1700,00 грн. - штраф за невиконання вимог суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2011р. (колегія суддів в складі : головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів: Гриців В.М., Хабіб М.І.) скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2011р. в частині стягнення з відповідача в доход Державного бюджету 1700,00грн. штрафу за невиконання вимог суду, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Енергобуд-Реконструкція" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2011р., прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, відповідач посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, згідно ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі –ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі видаткових накладних № М-00019611 від 16.07.2010р., № М-00019612 від 16.07.2010р., № М-00019613 від 16.07.2010р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 117268,22 грн. Від імені відповідача товар прийнято ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності ЯПС № 136521 від 14.07.2010р., виданої відповідачем.
Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, перерахувавши позивачу 60000,00 грн., в результаті чого утворився борг в сумі 57268,22 грн.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що відповідач заперечуючи наявність заборгованості перед позивачем, стверджує, що між сторонами не укладались жодні правочини, а позивачем не надані жодні первинні докази, які б підтверджували розмір заборгованості. При цьому відповідач вважає, що належним доказом, який підтверджував факт поставки товару є акт, складений у відповідності до п. 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.66 N П-7 (з доповненнями та змінами).
Апеляційний господарський суд, відхиливши вищенаведені доводи відповідача, зазначив, що дії сторін щодо приймання-передачі товару за накладними та часткової оплати товару свідчать про укладення між сторонами договору, а Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості до спірних правовідносин не застосовується, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену продукцію (товар), а не спір щодо неналежної якості чи комплектності товару.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу (надалі –ЦК) України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу (надалі –ГК) України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, керуючись приписами наведених норм, суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що наявними у матеріалах доказами у їх сукупності підтверджується існування між сторонами у справі зобов'язальних відносин на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, зобов'язання по виконанню якого в частині здійснення оплати були порушені відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Оскільки укладеним між сторонами у спрощений спосіб договором не визначено строку оплати відповідачем за отриманий товар, то у даному випадку, вирішуючи питання настання (ненастання) строку у боржника виконати свій обов'язок щодо здійснення розрахунків з кредитором, слід керуватися приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якими передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, суди попередніх інстанцій, застосувавши вказану норму, прийшли до вірного висновку, що невиконання відповідачем вимоги позивача про оплату товару № 114 від 26.10.2011 р., отриману відповідачем 11.12.2010 р. (докази чого містяться в матеріалах справи) є порушенням виконання відповідачем свого обов'язку з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості.
Згідно з пунктом 5 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши наявність прострочення ТОВ "Енергобуд реконструкція" оплати за поставлений товар, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши нарахування інфляційних та 3 % річних, правомірно стягнув з відповідача інфляційні в сумі 1088,10 грн. та 3% річних за період з 19.12.2010 р. по 22.02.2011 р. у розмірі 310,66 грн.
Колегія суддів погоджується також з висновком апеляційного господарського суду про те, що місцевий господарський суд не мав підстав для застосування до ТОВ "Енергобуд реконструкція" штрафу, передбаченого пунктом 5 статті 83 ГПК України, оскільки ОСОБА_1. не є учасником судового процесу, а його нез'явлення в судове засідання на виклик суду не може свідчити про невиконання відповідачем вимоги суду. Оскільки суд першої інстанції припустився неправильного застосування норми процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд правильно скасував рішення суду в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 1700,00 грн.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 р. у справі № 5010/569/2011-5/35 слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з’ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
Доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують правильні висновки суду апеляційної інстанції та зводяться до намагань переоцінки доказів та обставин справи, що суперечить положенням ст. 1117 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд реконструкція" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2011р. у справі № 5010/569/2011-5/35- без змін.
Головуючий суддя Гончарук П.А.
Суддя Кондратова І.Д.
СуддяСтратієнко Л.В.