Справа № 22-а-2000/11 Головуючий у 1 інстанції: Карвців В.І.
Доповідач в 2-й інстанції: Петричка П. Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Петричка П.Ф.,
суддів Цяцяка Р.П., Мацея М.М.
при секретарі судового засідання Балюк О.С.
з участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Болюби О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2009 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
22 травня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати пенсії та стягнення невиплачених сум.
Постановою суду позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати і виплатити позивачу з 29.04.2006 року пенсію із збільшенням її розміру на 5% відповідних сум грошового забезпечення як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесеного до 2 категорії та підвищення до пенсії за вислугу років , як батькові військовослужбовця, який загинув (помер) в період проходження військової служби у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а також за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і за 2009 рік щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов”язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу з 29.04.2006 року пенсію із збільшенням її розміру на 5% відповідних сум грошового забезпечення як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесеного до 2 категорії та підвищення до пенсії за вислугу років , як батькові військовослужбовця, який загинув (помер) в період проходження військової служби у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а також за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і за 2009 рік щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної на підставі ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”з урахуванням проведених виплат.
Постанову суду оскаржив відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою повністю відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що Пенсійний фонд не є правонаступником органів щодо зобов”язань, які виникли до 01.01.2007 року і кошти на ці виплати у Державному бюджеті на 2007-2009 роки не передбачено. Перерахунок пенсії позивачу був проведений з 01.01.2008 року на підставі довідки про його грошове забезпечення, виданої Львівським обласним військовим комісаріатом і пенсію було обчислено у розмірі 71 % грошового забезпечення, так як на той момент була чинна редакція статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, якою не передбачено збільшення пенсії за вислугу на 5 відсотків особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесених до 2 категорії, а також не передбачено підвищення пенсії за вислугу років батькам військовослужбовців, які померли (загинули) в період проходження військової служби. Також позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду про захист свого права у частині виплати підвищення до пенсії, як особі, що є дитиною війни. У чинному законодавстві відсутній механізм вирахування мінімальної пенсії за віком, а визначення мінімального розміру пенсії за віком, встановлене ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, не поширюється на правовідносини, що виникають на підставі інших законів. Не дивлячись на Рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційними положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”та Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”у частині урегулювання розмірів щомісячної доплати до пенсії дитиням війни, зміни у видаткову частину Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”не внесено та редакцію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”не відновлено.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обгрунтованість оскаржуваної постанови в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Встановлено, що що ОСОБА_2, як військовослужбовцю з 01.12.1993 року призначено пенсію за вислугу років, він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорія 2 та батьком військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби і перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до ст. 99 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1522 “Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян”Міністерством оборони України пенсійні справи, виплатні та інші документи, необхідні для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”передані до 1 січня 2007 року органам Пенсійного фонду України.
Згідно ст.ст. 13, 39 Закону України від 9 квітня 1992 року “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, що були чинними на час призначення пенсії ОСОБА_2, йому було збільшено розмір пенсії на 5% відповідних сум грошового забезпечення, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 2 та проведено підвищення до пенсії за вислугу років, як батькові військовослужбовця, який загинув (помер) в період проходження військової служби у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України від 4 квітня 2006 року “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців”були внесені зміни у Законі України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, назву якого було викладено у редакції: “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”та у ст.ст. 13, 39 не передбачено зазначені підвищення розміру пенсії і на підставі вказаного з 1 січня 2008 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 без їх урахування та відмовлено йому у збільшенні розміру пенсії на 5% відповідних сум грошового забезпечення, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 2 та у підвищенні до пенсії за вислугу років, як батькові військовослужбовця, який загинув (помер) в період проходження військової служби у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, що видно із довідки та відповіді головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.03.2009 року.
Такі дії відповідача слід визнати неправомірними, виходячи із наступного.
Згідно ст.ст. 22, 58 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод. Закони чи інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Також, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 4 квітня 2006 року “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців”передбачено зберегти пенсійне забезпечення за особами, пенсії яким призначені до набрання чинності цим Законом на умовах, передбачених пунктом "б" статті 12 Закону України “Провимоги позивача про нарахування та виплату підвищення до пенсії підлягають задоволенню з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення підпункту 2) п. 41) розділу І І Закону України від 28.12.2007 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”щодо зміни редації ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”і воно втратило чинність, а тому до правовідносин з приводу нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року необхідно застосовувати правила вказаної статті у старій редакції, у зв”язку з чим безпідставними є посилання відповідача на те, що Верховна Рада України рішення про відновлення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”не приймала.
Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права, так як порушення його прав тривало з 09.07.2007 року і ОСОБА_2 стало відмовлено у перерахуванні підвищення до пенсії тільки 12.03.2009 року, що вбачається із листа головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 353/4-20.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”не нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без будь-яких обмежень.
При визначенні розміру зазначеної доплати необхідно виходити із правил ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки підвищення до пенсії дітям війни є частиною пенсії і при визначенні його розміру необхідно керуватися абзацом першим частини першої статті 28 вказаного Закону.
Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”передбачено установити, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня—48,1 гривні, з 1 липня —48,2 та з 1 жовтня—49,8 гривні, відповідно до якого позивачу здійснювалася щомісячна доплата до пенсії.
Однак вказана Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативним актом і, оскільки вона суперечить правилам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, то вона не підлягає застосуванню при визначенні розміру підвищення до пенсії особам, які є дітьми війни.
Так як, органи Пенсійного фонду України призначають пенсії і оформляють документи для їх виплати, відповідно і підвищення до пенсії, то суд не вправі проводити розрахунок підвищення до пенсії дітям війни, а такий обов”язок необхідно покласти на відповідача.
За вище наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та прийняв оскаржуване рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 02.12.2010 року № 2748-УІ та ст.ст. 13, 39 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”у редакції від 9 квітня 1992 року, ст.ст. 1, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. ст. 100, 158, 159, 160, 162, 163, 195, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, колегія судді,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відхилити та залишити постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2009 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: