Справа № 22-ц-288/11 Головуючий у 1 інстанції: Кузь
Доповідач в 2-й інстанції: Петричка П. Ф.
РІШЕННЯ
2011 року січня 10 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Петричка П.Ф.
Суддів: Зверхановської Л.Д., Бойко С.М.
При секретарі: Глинському О.А.
З участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна - депозитного вкладу, що є спільною сумісною власністю подружжя та зустрічним позовом про поділ майна - депозитних вкладів, що є спільною сумісною власністю подружжя, -
в с т а н о в и л а:
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 задоволено з відповідачки стягнено 44485 грн. еквівалентних на день ухвалення рішення 4050 євро. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка вказала, що рішення суду ґрунтується на поясненнях позивача, зокрема щодо вартості придбаних ним автомобілів, щодо наявності коштів до одруження, щодо наявності доручення в 2005 - 2007 роках, при одночасному твердженні про припинення шлюбних відносин з 2000 року.
Просила скасувати рішення суду, ухвалити нове, відмовити в задоволенні позову і задоволити зустрічний.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідачки в підтримання скарги, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її частково обґрунтованою.
За статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України, який діяв на час укладення сторонами спору шлюбу визначала, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
У цілому ця норма повторена і у ст. 60 СК України, який набрав чинності з 1.01.2004 року.
Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення і задовільняючи вимоги первісної позовної заяви про поділ майна подружжя - депозитного вкладу і стягуючи з відповідачки 44485 грн. еквівалентних на час ухвалення рішення суду 4050 євро, суд не врахував відсутності на час розгляду справи депозитного вкладу на суму 8100 євро на ім”я відповідачки ОСОБА_3 Депозитного вкладу на цю суму не було ні на час розгляду справи, ні на час порушення позову про поділ майна та про розірвання шлюбу ( 31.01.2007р.), ні на час розірвання шлюбу, яке зареєстроване 14 вересня 2007р.
У п. 24 постанови Пленум Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” роз’яснив, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї ( ч. 4 ст. 65 СК).
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Впродовж розгляду справи судом першої і апеляційної інстанцій відповідачка не заперечувала, що вклад на суму 8100 євро, зроблений на ім”я позивача, а згодом, в зв’язку з його виїздом на роботу за кордон і доручення їй розпорядження цим вкладом вона переукладала, отримувала вклад та ці кошти використані для потреб сім’ї до часу поділу майна.
Цього не спростував позивач, вимагаючи поділу коштів, наявність яких не була доведена.
Об’єктивність доводів позивачкою витрат коштів сім’ї підтверджена характером її захворювання та тривалістю лікування.
Рівно ж, на вимогу зустрічного позову відповідачки, неможливо було поділити кошти по депозитних вкладах позивача, які він отримав до часу поділу майна в судовому порядку і як пояснив, вони були використані на потреби сім’ї, чого не спростувала відповідачка. Тому колегія суддів вважає підставним рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.
Неможливо поділити те, чого немає.
На запит суду банком підтверджені депозитні вклади позивача та відповідачки в різні періоди до порушення питання про їх поділ та відсутність таких після пред’явлення позову. Інше майно сторони не ділили.
Цього не спростували і не довели протилежного ні позивач, ні відповідачка.
Відтак рішення суду в частині задоволення первісного позову слід скасувати як ухвалене внаслідок неповного з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справі та порушення норм процесуального права.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303 - 305, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 1 - 4, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2009 р. в частині задоволення позову ОСОБА_3 скасувати і в цій частині ухвалити нове.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна - депозитного вкладу, що є спільною сумісною власністю подружжя.
В частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскарженим у касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді