СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

07 червня 2006 року

Справа № 2-26/5533-2006А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Маслової З.Д.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

секретар судового засідання                                        Лазарева К.С.

за участю представників сторін

позивача:26.05.2006, 07.06.2006 не з'явився,

відповідача: 26.05.2006, 07.06.2006 не з'явився,

стягувач - 26.05.2006 Воробьйова І.В., дов. б/н від 05.01.2006, 07.06.2006 не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕР" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Проніна О.Л.) від 14.03.2006 по адміністративній  справі № 2-26/5533-2006А

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕР" (вул. Гагаріна, 3,Сімферополь,95000)

до           Державної виконавчої служби у Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Чернишевського, 2,Сімферополь,95051)

стягувач  Відкрите акціонерне товариство "Кримзалізобетон"  (вул. Монтажна, 3,Сімферополь,95000)

про скасування Постанови та відведення державного виконавця

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03.2006 у справі №2-26/5533-2006 боржникові - Товариству з обмеженою відповідальністю "ІВЕР" у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідно статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства обставини,  які за  законом   повинні бути   підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування,  крім  випадків,  якщо  до таких обставин не виникає спору. Товариством з обмеженою відповідальністю „Івер” ніяких доказів не надало.

В апеляційній скарзі боржник  Товариство з обмеженою відповідальністю „Івер” просить  позов задовольнити,  скасувати Постанову начальника Державної виконавчої служби у Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23.01.2006 про відмову у відводі державного  виконавця.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки посиланням боржника на те, що державний виконавець  є особою, що  упереджено вела виконавче провадження в рамках Закону України „Про виконавче провадження”. Крім того, суд порушив вимоги частини1 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, так як рішення прийняв  не в нарадчій кімнаті.

Представники сторін в судове засідання  не з’явилися, боржник та стягувач причину неявки не повідомили.

Від органу примусового виконання рішень надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги, без участі представника.

Розглянувши апеляційну скаргу по справі в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, до Відділу державної служби у Залізничному районі міста Сімферополя 13.01.2006 надійшли на примусове виконання накази господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.12.2005, які були  видані на виконання рішення господарського суду АР Крим по справі №2-26/7636-2005 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Івер” на користь Відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" 3040,21 грн. та звільнення приміщення по вул. Гагаріна,3 у місті Сімферополі.

17.01.2006 державним виконавцем Шабановою Н.В. відкрито виконавче провадження.

20.01.2006 до Відділу державної служби у Залізничному районі міста Сімферополя 20.01.2006 звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Івер” із заявою  про відвід  державного виконавця Шабанової Н. В., так як є сумніви у її  неупередженості.

Постановою   від  23.01.2006   Начальника  Відділу державної служби у Залізничному районі міста Сімферополя у задоволені відводу відмовлено (аркуш справи 26).

Судова колегія згодна з висновками суду першої інстанції по відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Івер”.

Згідно преамбули Закону  України „Про виконавче провадження”, цей закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому  виконанню  у  разі  невиконання  їх  у  добровільному порядку.

Умови та обставини, за якими державний виконавець має бути відведений від здійснення виконавчих дій визначені статтею 17 Закону України „ Про виконавче провадження” №606 від 21.04.1999.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закон України „Про виконавче провадження” державний  виконавець не може брати участі у виконавчому провадженні і підлягає  відводу, якщо він є близьким  родичем  сторін,  їх  представників або інших осіб, що беруть  участь  у  виконавчому  провадженні,   або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України „Про виконавче провадження” відвід має бути мотивованим та викладеним у письмовій формі.

Як вбачається з заяви про відвід державного виконавця, позову та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Івер”, не наведено ніяких обставин, які б свідчили про упередженість державного виконавця при здійсненні ним дій з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим.

Відповідно статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства, обставини,   які за  законом   повинні бути   підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування,  крім  випадків,  якщо  щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно матеріалів справи, доказів, що підтверджують упередженість державного виконавця Шабанової Н. В. при здійсненні нею виконавчих дій, направлених на  примусове виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-26/7636-2005,  не надано.

Посилання  скаржника на порушення судом першої інстанції норми частини 1  статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, не приймаються до уваги, так як не відповідає дійсності. На підставі звукозапису судового процесу суд виходив до нарадчої кімнати.  

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і не підлягає задоволенню, постанова місцевого господарського суду прийнята без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального права, викладені в постанові суду висновки відповідають обставинам справи, інших підстав для скасування (зміни) постанови місцевого господарського суду також немає.  

Фактично дії Товариства з обмеженою відповідальністю „Івер” направлені  на затягування строків виконання судового рішення.

                    Керуючись статтями 24, 195, 198 (частина 1 пункт 1), 200, 205 (частина 1 пункт 1), 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

          1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕР" залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду Автономної Республіки  Крим від 14.03.2006 у справі №2-26/5533-2006 А залишити без змін.

Головуючий суддя                                        З.Д. Маслова

Судді                                                                      І.В. Антонова

                                                                      О.Л. Котлярова