Справа №    

     Балаклавський  районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого    - судді Сафонова В.В.,

при секретарі   -  Фуштової О.А.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних  вимог на предмет спору на стороні відповідача Балаклавська районна рада м. Севастополя про  визнання  частково недійсним  договору  оренди та внесення змін до договору  оренди,-

встановив:

Позивач звернувся в суд  з позовом і просить на підставі  ст.ст. 15,16, п.2 ст.215, ч.2 ст.415 ЦК України, ст.ст. 35, п.»г»ст.95 ЗК України, ст. 30 Закону України «Про оренду землі»внести зміни до договору  оренди земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, площею 0.1068 га в СТ «Успіх від 29.11.2004 року», заключний між Балаклавською районною радою та нею, як громадянином  РФ, а саме в п. 7.1., 7.2, п.п.»б»п.9.2.1., п.п. «з» п.9.2.2., п.11.6, а також визнати недійсним стару редакцію п.п. «б»п.9.2.1. договору оренди земельних ділянок НОМЕР_1 і НОМЕР_2 площею 0.1068 га в  СТ «Успіх».  

Вимоги  мотивовані тим, що вона, як громадянин Росії, за рішенням Балаклавської районної державної адміністрації  м. Севастополя №829  від 23.09.1999 р.  є  користувачем земельних ділянок в садовому товаристві  «Успіх», що  підтверджується державним актом на право  постійного користування землею №97 від 23.09.1999 року.  У зв’язку зі зміною законодавства, між нею та Балаклавською районною радою м. Севастополя  був заключний договір оренди вказаних земельних ділянок від 29.11.2004 року строком до 01.11.2053 року. Однак вона вважає,  що деякі пункти  договору  оренди від 29.11.2004 року не  відповідають нормам діючого законодавства та типовому договору оренди земельних ділянок, які належать територіальній  громаді, що  порушує її права та законні  інтереси, як орендаря цих земельних ділянок.  

        У судовому засіданні представник позивача зменшив позовні вимоги і просив у договорі  оренди викласти  слідуючи  пункти у  наступній  редакції:

        в п.7.1  - після  припинення дії договору оренди сторона, яка не прийняла всі міри по  вирішенню питання про  продовження оренди у встановленому Законом  порядку та у випадку відсутності майнових прав і прав третіх осіб на дану земельну ділянку, в місячний строк повертає земельну ділянку в  стані,  придатному для використання. Орендодавець у випадку погіршення корисливих якостей орендованої земельної ділянки, пов’язаних з її станом має  право на стягнення збитків, спір  вирішується у судовому порядку;

         в  п.7.2  - у випадку, якщо  орендар провів на земельної ділянці (побудував будинок та господарські споруди у встановленому Законом порядку, які  неможливо відділити без спричинення шкоди земельній  ділянці та зареєстровано право власності питання про повернення земельної ділянки вирішується в порядку і на підставах норм діючого законодавства України. Витрати орендаря не невіддільні поліпшення, які вирішені самовільно без  відповідного на це дозвілу, не підлягають відшкодуванню;

         в п.п. «б»п.9.2.1.  - закладати на земельній  ділянці багатолітні плодові насадження. Сіяти сільгоспгосподарські культури, а також будувати будинки, господарські споруди і т.п. у відповідності з  цільовим призначенням земельних ділянок та проектної документації, узгодженої управлінням містобудівництва  і архітектури;

          в п.п. З п.9.2.2. -  після припинення договору не пізніш ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, повідомити письмово про  це орендодавця та вирішити у встановленому  Законом порядку питання  про продовження строку договору оренди землі. При достроковому розірванні договору оренди, у випадку неможливості його  перезаключення і відсутності матеріальних та майнових претензій сторін, повернути орендодавцю земельну ділянку у стані і порядку,  вказаному в договорі. Підтримав зменшені позовні вимоги  і наполягав на задоволенні позову у повному обсязі. Що стосується пропуску строків позовної давності, пояснив, що позивачка не достатньо знайома з законодавством України, тому пропустила строки позовної давності.

   Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак  направив  до суду свої письмові заперечення проти позову, згідно з якими,  позов  не  визнав, обґрунтував  заперечення тим, що  відповідачем не оспорюється факт заключення договору  оренди від  29.11.2004 року Балаклавською районною радою, яка діяла від  імені Севастопольської міської ради, як орендодавця, та громадянина Російської Федерації - ОСОБА_1 та право на її  користування. Однак,  відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за  взаємною згодою сторін. В разі невідповідності договору або його окремих положень закону такий  договір може  бути визнаний недійсним з підстав ч.3 ст.203  та ст.215 ЦК України, але не змінений. Відповідно до  вимог ст. 216 ч.1 ЦК України недійсний договір не породжує наслідків, крім тих, що пов’язано  з його недійсністю. При  вказаних  обставинах особа не вправі заявляти позовні вимоги про  внесення змін в договір на тієї підставі, що  положення договору недійсні (або підлягають визнанню недійсними), як не відповідаючи закону. Визнання договору недійсним –не  породжує права витребувати внесення змін в такий договір (затвердження договору у новій  редакції. Також вважає, що  строк позовної давності, на підставі ст. 257 ЦК України  сплив, тому як позивачка була ознайомлена з умовами договору  оренди від 29.11.2004 року і підписала його, а  до суду звернулася  20.10.2008 року.

        Представник третьої особи Балаклавської районної ради м. Севастополя ОСОБА_5, яка  приймала  участь  у справі, на підставі довіреності, належним чином  оформленої, суду пояснила, що  вона підтримує позицію відповідача про заперечення проти задоволення позову, пояснивши, що спірна земельна ділянка була надана позивачці у 2004 році для сільгосппризначення для садівництва.  Тому, не оспорюючи право користування земельною ділянкою  з боку позивачки, а також  факт заключення договору  оренди від  29.11.2004 року Балаклавською районною радою, яка діяла від  імені Севастопольської міської ради, як орендодавця, та громадянина Російської Федерації - ОСОБА_1, вважає, що вказаний договір оренди не може бути змінений.  Так. Нова редакція п.7.1 протиричить ст.ст. 31-34 Закону України «Про оренду землі», п.7.2 протиричить ст. 28 ч.4 п.6  вказаного закону,п.9.2.1.  також проти ричить вказаному закону, п.»з» 9.2.2. теж  проти ричить ст. 33 Закону України «Про  оренду  землі»а також є некоректним з боку позивача.

       Дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що права позивача  не  порушені, тому не  підлягають судовому захисту, у  зв’язку з чим в задоволенні позову повинно  бути відмовлено.

       Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами земельного законодавства.

        Судом встановлено, що  за рішенням Балаклавської РДА м. Севастополя №829 від 23 вересня 1999 року, як громадянці Російської Федерації, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 були надані в постійне  користування земельні ділянки НОМЕР_1 і НОМЕР_2  в межах  землекористування СТ «Успіх»для ведення особистого садівництва. На вказані земельні ділянки остання  отримала державний акт на право  користування землею  №97 від 23.09.1999 р.  

       У результаті змін земельного законодавства,  Балаклавська районна рада м. Севастополя,  від імені Севастопольської міської ради заключила договір оренди з громадянкою РФ - ОСОБА_1 земельних ділянок №НОМЕР_1 і НОМЕР_2 в СТ «Успіх»для ведення особистого садівництва, строком до 01.11.2053 року.

      Рішенням Балаклавського районного суду від 21.11.2008 року вказаний позов  був задоволений, але  на підставі  ухвали колегії судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя від 18.06.2009 року вказане  рішення було  скасоване з зазначенням, що  в матеріалах справи відсутні докази недосягнення згоди сторін щодо умов договору,  відповідно з  вимогами  ст. 30 Закону України «Про оренду землі», але суд належної оцінки цьому не  дав.

      На виконання вказівок апеляційного суду м. Севастополя, в судовому засіданні позивачу було запропоновано  надати докази про недосягнення згоди сторін щодо умов договору,  відповідно з  вимогами  ст. 30 Закону України «Про оренду землі», однак, представник позивача не надав суду доказів в підтвердження недосягнення згоди сторін щодо змін умов договору оренди.

       Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи  інтересів.

           Звертаючись до  суду з позовом, кожна сторона, згідно зі ст. 60 ЦПК України, зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь  у справі.

         Відповідно до  вимог ст. 131 ЦПК України сторони зобов’язані подати докази суду до, або під  час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

        Однак, вказаних вимог  процесуального закону представник позивача не  виконав і не надав суду  вищезазначених доказів.

         Згідно зі  вимог ст.30  Закону України «Про  оренду землі»» зміна умов договору оренди землі здійснюється за  взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди, щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

        Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, при  вказаних  обставинах суд  приходить до  висновку про відмову в задоволенні позову за недоказаністю позовних  вимог.

         Разом з тим суд  погоджується з доводами відповідача, пов’язаного з  пропуском строку позовної давності  з боку позивача, виходячи з наступного.

        З договором  оренди  земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, площею 0.1068 га в СТ «Успіх  від 29.11.2004 року» позивачка була ознайомлена в день його підписання, а саме 29.11.2004 року і, таким чином повинна була знати про  порушення свого права.

       До суду  з  позовною заявою позивачка звернулася 20.10.2008 року, тобто  понад строків, встановлених ст.257 ЦК України. Доказів, в обґрунтування  поважності причин  пропуску строку,  позивачка суду не надала.

         Доводи позивачки про недостатність знань в законодавстві України суд не  може прийняти до уваги, тому як для надання правової допомоги в Україні існує адвокатура.

       На підставі  30 Закону України «Про оренду землі», ст. 257 ЦК України,  керуючись вимогами   ст.ст.  60, 88,  212-215, 217, 218, 222, 294-296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

       В задоволенні позову ОСОБА_1  до Севастопольської міської ради про  визнання  частково недійсним  договору  оренди та внесення змін до договору  оренди  земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2 в садовому  товаристві «Успіх»відмовити в повному  обсязі.

        Рішення суду набуває законної сили  протягом  10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

        Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

        Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

2-175/2011

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30.06.2011 р.                             м. Севастополь          

     Балаклавський  районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого    - судді Сафонова В.В.,

при секретарі   -  Фуштової О.А.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних  вимог на предмет спору на стороні відповідача Балаклавська районна рада м. Севастополя про  визнання  частково недійсним  договору  оренди та внесення змін до договору  оренди,-

встановив:

Позивач звернувся в суд  з позовом і просить на підставі  ст.ст. 15,16, п.2 ст.215, ч.2 ст.415 ЦК України, ст.ст. 35, п.»г»ст.95 ЗК України, ст. 30 Закону України «Про оренду землі»внести зміни до договору  оренди земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, площею 0.1068 га в СТ «Успіх від 29.11.2004 року», заключний між Балаклавською районною радою та нею, як громадянином  РФ, а саме в п. 7.1., 7.2, п.п.»б»п.9.2.1., п.п. «з» п.9.2.2., п.11.6, а також визнати недійсним стару редакцію п.п. «б»п.9.2.1. договору оренди земельних ділянок НОМЕР_1 і НОМЕР_2 площею 0.1068 га в  СТ «Успіх».  

Вимоги  мотивовані тим, що вона, як громадянин Росії, за рішенням Балаклавської районної державної адміністрації  м. Севастополя №829  від 23.09.1999 р.  є  користувачем земельних ділянок в садовому товаристві  «Успіх», що  підтверджується державним актом на право  постійного користування землею №97 від 23.09.1999 року.  У зв’язку зі зміною законодавства, між нею та Балаклавською районною радою м. Севастополя  був заключний договір оренди вказаних земельних ділянок від 29.11.2004 року строком до 01.11.2053 року. Однак вона вважає,  що деякі пункти  договору  оренди від 29.11.2004 року не  відповідають нормам діючого законодавства та типовому договору оренди земельних ділянок, які належать територіальній  громаді, що  порушує її права та законні  інтереси, як орендаря цих земельних ділянок.  

        У судовому засіданні представник позивача зменшив позовні вимоги і просив у договорі  оренди викласти  слідуючи  пункти у  наступній  редакції:

        в п.7.1  - після  припинення дії договору оренди сторона, яка не прийняла всі міри по  вирішенню питання про  продовження оренди у встановленому Законом  порядку та у випадку відсутності майнових прав і прав третіх осіб на дану земельну ділянку, в місячний строк повертає земельну ділянку в  стані,  придатному для використання. Орендодавець у випадку погіршення корисливих якостей орендованої земельної ділянки, пов’язаних з її станом має  право на стягнення збитків, спір  вирішується у судовому порядку;

         в  п.7.2  - у випадку, якщо  орендар провів на земельної ділянці (побудував будинок та господарські споруди у встановленому Законом порядку, які  неможливо відділити без спричинення шкоди земельній  ділянці та зареєстровано право власності питання про повернення земельної ділянки вирішується в порядку і на підставах норм діючого законодавства України. Витрати орендаря не невіддільні поліпшення, які вирішені самовільно без  відповідного на це дозвілу, не підлягають відшкодуванню;

         в п.п. «б»п.9.2.1.  - закладати на земельній  ділянці багатолітні плодові насадження. Сіяти сільгоспгосподарські культури, а також будувати будинки, господарські споруди і т.п. у відповідності з  цільовим призначенням земельних ділянок та проектної документації, узгодженої управлінням містобудівництва  і архітектури;

          в п.п. З п.9.2.2. -  після припинення договору не пізніш ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, повідомити письмово про  це орендодавця та вирішити у встановленому  Законом порядку питання  про продовження строку договору оренди землі. При достроковому розірванні договору оренди, у випадку неможливості його  перезаключення і відсутності матеріальних та майнових претензій сторін, повернути орендодавцю земельну ділянку у стані і порядку,  вказаному в договорі. Підтримав зменшені позовні вимоги  і наполягав на задоволенні позову у повному обсязі. Що стосується пропуску строків позовної давності, пояснив, що позивачка не достатньо знайома з законодавством України, тому пропустила строки позовної давності.

   Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак  направив  до суду свої письмові заперечення проти позову, згідно з якими,  позов  не  визнав, обґрунтував  заперечення тим, що  відповідачем не оспорюється факт заключення договору  оренди від  29.11.2004 року Балаклавською районною радою, яка діяла від  імені Севастопольської міської ради, як орендодавця, та громадянина Російської Федерації - ОСОБА_1 та право на її  користування. Однак,  відповідно до вимог ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за  взаємною згодою сторін. В разі невідповідності договору або його окремих положень закону такий  договір може  бути визнаний недійсним з підстав ч.3 ст.203  та ст.215 ЦК України, але не змінений. Відповідно до  вимог ст. 216 ч.1 ЦК України недійсний договір не породжує наслідків, крім тих, що пов’язано  з його недійсністю. При  вказаних  обставинах особа не вправі заявляти позовні вимоги про  внесення змін в договір на тієї підставі, що  положення договору недійсні (або підлягають визнанню недійсними), як не відповідаючи закону. Визнання договору недійсним –не  породжує права витребувати внесення змін в такий договір (затвердження договору у новій  редакції. Також вважає, що  строк позовної давності, на підставі ст. 257 ЦК України  сплив, тому як позивачка була ознайомлена з умовами договору  оренди від 29.11.2004 року і підписала його, а  до суду звернулася  20.10.2008 року.

        Представник третьої особи Балаклавської районної ради м. Севастополя ОСОБА_5, яка  приймала  участь  у справі, на підставі довіреності, належним чином  оформленої, суду пояснила, що  вона підтримує позицію відповідача про заперечення проти задоволення позову, пояснивши, що спірна земельна ділянка була надана позивачці у 2004 році для сільгосппризначення для садівництва.  Тому, не оспорюючи право користування земельною ділянкою  з боку позивачки, а також  факт заключення договору  оренди від  29.11.2004 року Балаклавською районною радою, яка діяла від  імені Севастопольської міської ради, як орендодавця, та громадянина Російської Федерації - ОСОБА_1, вважає, що вказаний договір оренди не може бути змінений.  Так. Нова редакція п.7.1 протиричить ст.ст. 31-34 Закону України «Про оренду землі», п.7.2 протиричить ст. 28 ч.4 п.6  вказаного закону,п.9.2.1.  також проти ричить вказаному закону, п.»з» 9.2.2. теж  проти ричить ст. 33 Закону України «Про  оренду  землі»а також є некоректним з боку позивача.

       Дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що права позивача  не  порушені, тому не  підлягають судовому захисту, у  зв’язку з чим в задоволенні позову повинно  бути відмовлено.

       Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами земельного законодавства.

        Судом встановлено, що  за рішенням Балаклавської РДА м. Севастополя №829 від 23 вересня 1999 року, як громадянці Російської Федерації, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 були надані в постійне  користування земельні ділянки НОМЕР_1 і НОМЕР_2  в межах  землекористування СТ «Успіх»для ведення особистого садівництва. На вказані земельні ділянки остання  отримала державний акт на право  користування землею  №97 від 23.09.1999 р.  

       У результаті змін земельного законодавства,  Балаклавська районна рада м. Севастополя,  від імені Севастопольської міської ради заключила договір оренди з громадянкою РФ - ОСОБА_1 земельних ділянок №НОМЕР_1 і НОМЕР_2 в СТ «Успіх»для ведення особистого садівництва, строком до 01.11.2053 року.

      Рішенням Балаклавського районного суду від 21.11.2008 року вказаний позов  був задоволений, але  на підставі  ухвали колегії судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя від 18.06.2009 року вказане  рішення було  скасоване з зазначенням, що  в матеріалах справи відсутні докази недосягнення згоди сторін щодо умов договору,  відповідно з  вимогами  ст. 30 Закону України «Про оренду землі», але суд належної оцінки цьому не  дав.

      На виконання вказівок апеляційного суду м. Севастополя, в судовому засіданні позивачу було запропоновано  надати докази про недосягнення згоди сторін щодо умов договору,  відповідно з  вимогами  ст. 30 Закону України «Про оренду землі», однак, представник позивача не надав суду доказів в підтвердження недосягнення згоди сторін щодо змін умов договору оренди.

       Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи  інтересів.

           Звертаючись до  суду з позовом, кожна сторона, згідно зі ст. 60 ЦПК України, зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь  у справі.

         Відповідно до  вимог ст. 131 ЦПК України сторони зобов’язані подати докази суду до, або під  час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

        Однак, вказаних вимог  процесуального закону представник позивача не  виконав і не надав суду  вищезазначених доказів.

         Згідно зі  вимог ст.30  Закону України «Про  оренду землі»» зміна умов договору оренди землі здійснюється за  взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди, щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

        Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, при  вказаних  обставинах суд  приходить до  висновку про відмову в задоволенні позову за недоказаністю позовних  вимог.

         Разом з тим суд  погоджується з доводами відповідача, пов’язаного з  пропуском строку позовної давності  з боку позивача, виходячи з наступного.

        З договором  оренди  земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, площею 0.1068 га в СТ «Успіх  від 29.11.2004 року» позивачка була ознайомлена в день його підписання, а саме 29.11.2004 року і, таким чином повинна була знати про  порушення свого права.

       До суду  з  позовною заявою позивачка звернулася 20.10.2008 року, тобто  понад строків, встановлених ст.257 ЦК України. Доказів, в обґрунтування  поважності причин  пропуску строку,  позивачка суду не надала.

         Доводи позивачки про недостатність знань в законодавстві України суд не  може прийняти до уваги, тому як для надання правової допомоги в Україні існує адвокатура.

       На підставі  30 Закону України «Про оренду землі», ст. 257 ЦК України,  керуючись вимогами   ст.ст.  60, 88,  212-215, 217, 218, 222, 294-296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

       В задоволенні позову ОСОБА_1  до Севастопольської міської ради про  визнання  частково недійсним  договору  оренди та внесення змін до договору  оренди  земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2 в садовому  товаристві «Успіх»відмовити в повному  обсязі.

        Рішення суду набуває законної сили  протягом  10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

        Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

        Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Балаклавського районного суду

міста Севастополя В.В. Сафонов