Краснопільський районний суд Сумської області

вул.Вокзальна, 18 смт.Краснопілля Краснопільський район Сумська область Україна 42400

Справа №  2-а-2831/11

П О С Т А Н О В А

І м е н е м   У к р а ї н и

14 вересня 2011 року                                                                                           смт.Краснопілля

Суддя Краснопільського районного суду Сумської області Косар А.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області про визнання  дій неправомірними та зобов’язання здійснити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до  суду, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має соціальний статус дитини війни. Статтею 6 цього закону передбачено право отримувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, порушуючи зазначене право, вказані  виплати проводить  у розмірах менших, ніж визначено Законом. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати здійснити нарахування і виплату, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 травня 2011 року на весь час дії ст.6 Закону України                 «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням проведених виплат.

Відповідач позов не визнав та надав заперечення, де вказав, що виплати позивачу підвищення до пенсії як "дитині війни" проводяться виходячи з розміру встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  зі змінами внесеними в редакцію цієї статті п. 4.1 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України»та на підставі Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року, якими встановлений розмір таких виплат - 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. За таких умов дії управління правомірні, оскільки відповідають вимогам закону. Прохали у задоволенні позову відмовити.           

Відповідно до ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе застосувати в адміністративній справі скорочене провадження, оскільки вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов’язків третіх осіб і розглянути справу одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.   

Положення закону, якими суд керувався при розгляді справи:

-     статей 8, 19, 22, 46, 124, 129, 152 Конституції України;     

-     ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"№2195-IV від 18 листопада 2004 року;

-     рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за №10-рп/2008 року;   

-     ст.ст.10, 28, 81 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;     

-     Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”;

-     Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

-    Положення “Про Пенсійний Фонд України”, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року;

-   Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”від 27.04.2010 року;

-   Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”від 23.12.2010 року;

-  Закону про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”від 14 червня 2011 року;

-   постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”№ 530 від 28 травня 2008 року;

-    ст.1 Протоколу №1 до Конвенції;

-    Ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 лютого 2010 року;   

-     ст.2, 9,ч.2 ст.5, ч.1 ст.94, статей 158- 159, ч. 3 ст. 183-2  та ч. 1 ст. 256 КАС України.   

З наданих сторонами письмових доказів вбачається, що  позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і отримує пенсію, нарахування та виплату якої здійснює відповідач /ас.5-6/.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.

Ухвалою суду від 31 серпня 2011 року відкрите скорочене провадження.

Спірні відносини з 01 січня по 09 липня 2007 року регулюються відповідно до положень пункту 12 частини першої статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», із 09 липня по 31 грудня 2007 року - статті 6 Закону №2195-1V ( в редакції від 18.11.2004 року),  з 01 січня по 22 травня 2008 року - статті 6 Закону №2195-ІУ ( в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року №107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), з 22 травня 2008 року по сьогоднішній день - статті 6 Закону №2195-ІУ ( в редакції від 18.11.2004 року).

Мінімальний  розмір пенсії  за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно - правового акта, який визначав  цей розмір або встановлював  інший розмір, немає, тому саме він підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до  ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та Законами України.   

Крім того, згідно п.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.   

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції: “Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права”.   

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

          В той же час, відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

          Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.  

          Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органу державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.  

          Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини, принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії у розмірі 30 % саме від мінімальної пенсії за віком, а не будь-якому іншому розмірі, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Отже наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною при вирішення даного спору.

До того ж виплату щомісячного підвищення до пенсії (надбавки) Позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежуватиме право Позивача на отримання щомісячної надбавки, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати. Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

В запереченнях відповідач посилався  також, що 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”№3491-VI від 14.06.2011 року, згідно якого у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»  застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів  України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Як  зазначалось вище, зміни до статті 6 Закону України “Про соціальний  захист дітей війни” вносились останній раз у 2007 році, ці зміни визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду N10-рп/2008  від 22.05.2008 року.

14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491- VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік », який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини 1 Зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік »доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50, 51, 52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  статей 14,22,37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного  фінансового ресурсу бюджету Пенсійного  фонду України на 2011 рік.

Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними  в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв’язання спорів  зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік».

На момент набрання чинності зазначеним Законом, Кабінетом Міністрів України не встановленого нового порядку та розміру виплат окремим категоріям громадян.

З огляду на викладене, до набрання чинності нормативно- правового акта Кабінету Міністрів України, прийнятого на виконання вимог пункту, 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік, «застосуванню підлягають положення статей 39,50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни «статей 14,22,37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Слід зазначити, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Європейського Суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України”), згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи, що позивач є дитиною війни, і наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії, а надавши дітям війни зазначену соціальну гарантію, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, наявні  підстави для захисту прав позивача, шляхом задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 256 КАС України допустити негайне виконання рішення.

Відповідно до ст. 267 КАС України зобов’язати суб’єкта владних повноважень подати до суду звіт про  виконання судового рішення.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 9, 94, 158- 159, 163,183-2, 256, 267  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фону України в Краснопільському районі Сумської області по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни.  

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області на час існування для нього обов’язку по виплаті пенсії ОСОБА_1, провести перерахунок, встановити і виплачувати, з урахуванням здійснених виплат підвищення до її пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, визначивши його розмір відповідно до  вимог статті 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»та виходячи  із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01 травня 2011 року на весь час дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і до  виникнення обставин, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, з урахуванням проведених виплат.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування понесених по справі судових витрат.

Постанова суду підлягає негайному виконанню відповідачем.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Краснопільський  районний суд Сумської області протягом десяти днів з моменту  отримання копії постанови. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.   

Суддя                                                                                          А.І.Косар