Справа № 2-874/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 р. м.Одеса

     Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої –судді Середи І.В.,

при секретарі –Шиміній М.Т.,

за участю:

представника позивача –ОСОБА_1,

представника відповідача –Пироженко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Одеса-Авто»про відшкодування моральної  шкоди,

                                                    ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Одеса-Авто»про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1291 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн., посилаючись на те, що водій автомобіля «Тата»р/з НОМЕР_2, який належить  ВАТ «Одеса-Авто»,рухаючись по лівій смузі руху по проспекту Добровольського з боку вулиці 10-а Лінія в напрямку вулиці Кишинівська, в районі будинку №72 по проспекту Добровольського, не вибрав безпечну швидкість  руху, не врахував  дорожню обстановку, не вжив заходів  для зменшення швидкості, аж до зупинки автомобіля та скоїв наїзд  на стоячий у тій же смузі автомобіль «Тойота Яріс»р/н НОМЕР_1 під її керуванням і належний її чоловіку ОСОБА_1. При наїзді було завдано пошкоджень автомобілю і вона отримала легкі тілесні ушкодження. Постановою Суворовського районного суду м.Одеса від 21 серпня 2007 року водія ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. Через порушення водієм ОСОБА_4 правил дорожнього руху  їй було завдано матеріальної та моральної шкоди, яке виразилося у розладі здоров’я, 29 днів вона перебувала на лікарняному, через що втратила  заробіток, здійснила витрати  на придбання ліків. В результаті у неї знизився  на певний час рівень життя, тривалий час знаходилася на лікуванні та була непрацездатною. Через постійне нервування погіршився стан здоров’я, з’явилася надлишкова  стурбованість, знизилася працездатність, що негативно відобразилося  на її роботі.  У зв’язку з погіршенням стану здоров’я змушена відвідувати заклади охорони здоров’я  та несе у зв’язку з цим  значні матеріальні затрати і душевні страждання. Крім того, позивачка боїться керувати автомобілем  та переходити без сторонньої допомоги дорогу, що призвело до порушення  її нормальних зв’язків  та відносин з оточуючими, а також вимагає від  неї додаткових зусиль для організації  її життя. Після уточнення позовних вимог, за заявою представника позивача вимоги про стягнення матеріальної шкоди були залишені без розгляду.

Ухвалами суду до участі в справі в якості третіх осіб залучені ВАТ УСК "Дженералі Гарант" та ОСОБА_4 (т.1 а.с.39,41).   

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги  підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти вимог посилаючись на недоведення позивачем вини підприємства. Крім того, взагалі заперечувала проти наявності вини ОСОБА_4 у ДТП, посилаючись на те, що автомобіль з яким він зіткнувся має інший реєстраційний номер, не доведено протиправності  його дій. Також вказувала на відсутність прямих доказів, підтверджуючих глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливостей позивачки їх реалізації, а розмір шкоди вважають взагалі необгрунтованим. Представник також назвала сумнівними представлені позивачкою докази стану здоров’я обгрунтовуючи це тим, що вона і її чоловік ОСОБА_1 є лікарями медичної установи де проходило лікування та обстеження позивачки.

Треті особи ВАТ УСК "Дженералі Гарант" та ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином (т.2 а.с.16,19), з заявами про відкладення розгляду справи не зверталися і про причини своєї неявки суд не повідомляли.

В матеріалах справи є заперечення ВАТ УСК "Дженералі Гарант" де вони зазначають, що компанією було сплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 вартості відновлювального ремонту, а ОСОБА_3 на лікування, у зв'язку з пошкодженням здоров'я,  згідно наданих чеків сплачено 915 грн.. Вимоги моральної шкоди вважають необгрунтованими оскільки вони суперечать вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” і ст.23 ЦК України, вважають, що свої зобов'язання вони виконали в повному обсязі(т.1 а.с.85-86).

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

26 липня 2007 року о 13 год.25 хв., водій ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи  технічно справним автомобілем «Тата»р/з НОМЕР_2, який належить  ВАТ «Одеса-Авто», рухався по лівій смузі руху проспекту Добровольського з боку вул.10-а Лінія в напрямку вул.Кишинівської. В районі будинку №72, розташованого по проспекту Добровольського, не вибрав  безпечну швидкість руху, не врахував дорожні обставини, у разі виникнення небезпеки для руху не вжив заходів  для зменшення швидкості руху аж до зупинки  та скоїв наїзд на стоячий, у тій же смузі  автомобіль "Тойота Яріс" р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Автомобіль "Тойота Яріс" р/н НОМЕР_1, 2001 року випуску, належить на праві власності чоловікові позивачки ОСОБА_1 (а.с.92).

Постановою судді Суворовського районного суду м.Одеси від 21 серпня 2007 року третя особа ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 грн. у дохід держави (а.с.7).

14 грудня 2010 року постановою судді апеляційного суду Одеської області постанова Суворовського районного суду м.Одеси залишена без змін (т.2 а.с.20).

Доводи представника відповідача щодо недоведення вини ОСОБА_4 в зіткненні з автомобілем, належним чоловікові позивачки, спростовуються як вище зазначеними постановами, де викладено обставини однієї і тієї ж пригоди з тими ж учасниками, так і листом начальника відділу управління ДАІ ГУМВС України в Одеській області, яким підтверджено помилку допущену в складених ними матеріалах, на підставі яких і приймались постанови судів (т.1 а.с.243).

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч.4 ст.61 ЦПК України).

В результаті  порушення водієм ОСОБА_4 п.12.1,12.3 Правил дорожнього руху водій ОСОБА_3 отримала закриту черепномозкову травму, струс головного мозку, забиття шийного відділу хребта, забиття і садна м’якої тканини голови, у зв’язку з чим знаходилася на обстеженні і лікуванні в нейрохірургічному відділенні Одеської обласної клінічної лікарні з 26 липня 2001 року по 30 серпня 2007 року, що завдало і моральної шкоди (т.1 а.с.8-10,100).

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична  особа, зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у  душевних стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні   розміру   відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню,  та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд, оцінюючи усі докази в сукупності, вважає, що розмір моральної шкоди в 5000 грн. буде достатньою компенсацією за моральні переживання, перенесені позивачкою у результаті отриманих ушкоджень здоров’ю та душевних стражданнях у зв’язку з протиправною поведінкою водія ОСОБА_4.

Витрати на лікування позивачки у розмірі 915 грн. були сплачені ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"(т.1 а.с.89-90).

Разом з тим судом не приймається до уваги заперечення представника відповідача щодо недоведення їх вини в завданні шкоди та доводів третьої  особи ВАТ УСК "Дженералі Гарант" щодо виконання в повному обсязі своїх зобов’язань  з наступних підстав.

Автомобіль «Тата»р/з НОМЕР_2, на якому було вчинено зіткнення  належить  ВАТ «Одеса-Авто», відповідальність якого перед третіми особами була застрахована за договором з ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (т.1 а.с.64).

Третя особа ОСОБА_4 під час ДТП знаходився в трудових відносинах з ВАТ "Одеса-Авто"  (т.1 а.с.23-24).

Нормами п.22.1 та 22.2 ст.22 Закону України "Про обов’язковe страхування цивільно-правової відповідальності власників  наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з вимогами ст.23 вказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, із стійкою втратою працездатності потерпілим, із смертю потерпілого.

Згідно з нормами п.24.1 ст.24 того ж Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Таким чином, виплата відшкодування моральної шкоди не пов’язана з відшкодуванням витрат на лікування потерпілого.

Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну  життю і здоров'ю  (на одного потерпілого) згідно полісу №ВВ/2318032 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників  наземних транспортних засобів, становить 51000, що відповідає вимогам п.9.3 ст.9 вказаного вище Закону (т.1 а.с.64).

Отже, враховуючи вказані вище норми Закону України "Про обов’язковe страхування цивільно-правової відповідальності власників  наземних транспортних засобів" зобов’язання ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" перед позивачкою полягають також у відшкодуванні моральної шкоди у розмірі 2550 грн..

Згідно з вимогами ст.1172 ЦК України юридична  або  фізична  особа  відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових)обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України  моральна  шкода  відшкодовується незалежно від вини органу державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим,  органу місцевого  самоврядування,  фізичної  або юридичної особи,  яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом,  іншим ушкодженням  здоров'я або   смертю  фізичної  особи  внаслідок  дії  джерела  підвищеної
небезпеки.

В судовому засіданні представнику позивача було роз’яснено право на залучення до участі в справі в якості співвідповідача ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", однак він відмовився заявляти клопотання посилаючись на те, що вимог до страхової компанії вони не заявляють.

Відповідно до вимоги ч.1 ст.11 ЦПК України,  суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги вище вказані норми, та виходячи з заявлених вимог, суд вважає, що  з відповідача необхідно стягнути лише різницю  між сумою відшкодування моральної шкоди визначеною судом та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, і яка складає 2450 грн..

Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн..

Керуючись ст.ст.10,11,58,60,88,212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства  «Одеса-Авто»на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2450 грн..

Стягнути з публічного акціонерного товариства  «Одеса-Авто»на користь держави судовий  збір у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.         

В іншій частині вимог ОСОБА_3   відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси протягом десяти днів з дня його оголошення, а для третіх осіб з дня отримання копії.

 Суддя: