Справа № 22-ц-454/11 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.
Категорія: 46 Доповідач : Шандра М. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Балюк О.С.
та з участю сторін, адвоката ОСОБА_1, представника
ОСОБА_2 ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 13 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа відділ у справах неповнолітніх Сихівської районної адміністрації м.Львова про поділ майна подружжя, -
встановила:
У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу і поділ спільно нажитого майна в період шлюбу, якими є грошові внески до кредитних установ на ім”я ОСОБА_2.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, просив визнати за ним право власності на 2/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_2.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 13.08.2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який зареєстрований 28.06.1995 року у Малоключівській сільській раді Коломийського району. Стягнуто з ОСОБА_2 за оформлення шлюбу в органах РАЦС 17 грн.
Визнано за ОСОБА_4 право на 50 000 грн., які знаходяться на рахунку НОМЕР_3/НОМЕР_1 в акціонерно-комерційному банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 68 911, 90 грн. компенсації Ѕ вартості спільного майна.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 700 грн. судових витрат.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа відділ у справах неповнолітніх Сихівської районної адміністрації м.Львова про поділ майна подружжя відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні її позову та задовольнити зустрічний позов, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що суд не врахував, що з липня 2007 року сторони припинили шлюбні відносини, а отже з цього часу усі зароблені ним кошти є його власністю. Вважає, що суд безпідставно визнав за ОСОБА_4 право на банківський вклад у сумі 50 000 грн., оскільки гроші на вказаному рахунку він розмістив 11.11.2009 року і такі не є спільною сумісною власністю, як і грошові внески у ВАТ „Кредобанк”. Суд також не взяв до уваги, що 10 000 доларів США, які знаходилися на його рахунку у ВАТ „Державний експортно-імпортний банк”, у лютому 2010 року він повернув ОСОБА_6 за договором позики. Вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що квартира, передана у власність відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” не є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об”єктом права спільної сумісної власності.
Згідно ст.70 Сімейного Кодексу у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.06.1995 року, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 від 28.06.1995 року.
Судом також установлено, що на час подачі позивачкою ОСОБА_4 позову до суду на банківських вкладах на ім”я ОСОБА_2 знаходились кошти у ЛОФ АКБСР „Укрсоцбанк” на рахунках
НОМЕР_5- 0,02 Євро
НОМЕР_5- 0,12 грн.
НОМЕР_6/НОМЕР_1 –50 000 грн.
НОМЕР_7- 4005,32 грн.
у ВАТ „Кредобанк” –у другій Львівській філії на рахунках
НОМЕР_9, відкритий у зв”язку з укладенням договору банківського вкладу
НОМЕР_10 від 05.05.2009 року –44 500 грн.
НОМЕР_11, відкритий у зв”язку з укладенням договору банківського вкладу НОМЕР_8 від 12.05.2009 року - 1850,99 Євро та 41,6 Євро проценти;
у першій Львівській філії № 262540134756 - 0,53 грн.
у Філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України” в м.Львові
НОМЕР_12 –5 000 дол. США
НОМЕР_13 –10 000 дол. США
НОМЕР_2 –149,90 дол. США.
Всього на рахунках ОСОБА_2 у кредитних установах знаходилось 15149,90 доларів США, 1892,15 Євро, 98 505,44 грн.
Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, районний суд вірно виходив з того, що зазначені кошти у сумі 187 823, 81 грн. (119 532,71 грн. (15149,90 доларів США) +19 785,66 грн. (1892,15 Євро) + 48 505,44 грн.= 187 823,81 грн.), які знаходились на рахунках ОСОБА_2 на час пред”явлення позову, однак на початок розгляду справи по суті відсутні, є спільним майном подружжя та підлягають поділу виходячи з рівності часток кожного з подружжя.
У той же час, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що 50 000 грн., які знаходяться на депозитному рахунку №НОМЕР_6/НОМЕР_1 у ЛОФ АКБСР „Укрсоцбанк” є спільним майном подружжя, оскільки такий висновок суду не ґрунтується на фактичних обставинах справи.
Відповідно до положень п.6 ст.57 Сімейного Кодексу суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв”язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
А як убачається із змісту позовної заяви про розірвання шлюбу, на час звернення з позовом до суду у листопаді 2009 року, сторони більше року проживали окремо (а.с.2-3). В суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_4 визнала, що фактично шлюбні відносини з відповідачем було припинено з листопада 2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що банківський вклад у сумі 50 000 грн. у ЛОФ АКБСР „Укрсоцбанк” на депозитний рахунок НОМЕР_3/НОМЕР_1 – ОСОБА_2 розмістив 11.11.2009 року, тобто в період фактичного припинення шлюбних відносин. У зазначений період ОСОБА_2 працював у ЗАТ „ЕНЗИМ”, загальна сума доходу за 2009 р. становить 116 049,72 грн., що стверджується довідкою № 143 від 29.08.2010 р. з місця праці (а.с.164).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що кошти в сумі 50 000 грн. розміщені на депозитному рахунку №НОМЕР_6/НОМЕР_1 у ЛОФ АКБСР „Укрсоцбанк” згідно положень п.6 ст.57 Сімейного Кодексу не можуть вважатися спільною сумісною власністю, оскільки набуті відповідачем за час окремого проживання, хоча шлюб і не був розірваний. При цьому колегія суддів враховує і рівень доходів ОСОБА_2 за період з часу припинення шлюбних відносин. А відтак зазначені кошти не підлягають поділу відповідно до ст.ст.69, 70 Сімейного Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визнання за ОСОБА_4 право на 50 000 грн., які знаходяться на рахунку НОМЕР_3/НОМЕР_1 в акціонерно-комерційному банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 68 911, 90 грн. компенсації Ѕ вартості спільного майна слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 93 911,90 грн. компенсації Ѕ вартості спільного майна (187 823,81:2).
Доводи апеляційної скарги про те, що кошти розміщені ОСОБА_2 на депозитних рахунках у ВАТ „Кредобанк” у травні 2009 року не є спільним майном подружжя, не заслуговують на увагу, оскільки як убачається з матеріалів справи ним дійсно у ВАТ „Кредобанк” 05.05.2009 року розміщено на рахунку НОМЕР_10 –44 500 грн. (а.с.125), а 12.05.2009 року - НОМЕР_8 1850,99 Євро (а.с.126). Однак враховуючи, що з наявних в матеріалах справи виписок по угодах наданих ВАТ „Кредобанк”, вбачається що кошти у сумі 1800,00 Євро, внесені 12.02.2009 року, 12.05.2009 року видано позивачу з нарахованими відсотками (а.с.124), а кошти в сумі 42 000 грн. внесені 03.02.2009 року, видані йому з нарахованими відсотками 05.05.2009 року (а.с.123), такі є спільним майном подружжя.
Покликання апелянта на те, що 10 000 доларів США, які знаходилися на його рахунку в банку ВАТ „Державний експортно-імпортний банк” у лютому 2010 року він повернув ОСОБА_6 за договором позики, є необґрунтованими, оскільки на підтвердження укладення договору позики відповідачем не надано допустимих та належних доказів.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, районний суд прийшов до вірного висновку, що квартира АДРЕСА_1 передана шляхом безоплатної приватизації у власність сторін та їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_7, 1996 року народження, а тому не є спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає поділу, як спільно нажите майно подружжя, відповідно до чинного на момент ухвалення рішення законодавства.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 13 серпня 2010 року суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про поділ майна подружжя скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення, яким позов ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 93 911,90 грн. компенсації Ѕ вартості спільного майна.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: