Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-2203\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р.В.
26 Доповідач Чельник О. І.
РІШЕННЯ
іменем України
27.09.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого: Єгорової С.М.
суддів: Чельник О.І., Письменного О.А.
при секретарі: Гончар О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 червня 2011 року по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі якого діє філія Кіровоградське обласне управління до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А :
21 серпня 2011 року відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі якого діє філія Кіровоградське обласне управління (далі по тексту Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 15.04.2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №184, згідно якому останньому надано кредит у розмірі 40000 дол. США на 120 місяців з відсотковою ставкою 14%. Строк погашення кредиту –15.04.2018 року. В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідач не здійснив жодної проплати. Станом на 14 серпня 2009 року загальна заборгованість складає 366740,26 грн., з якої основний борг –289299,85 грн., прострочений борг –20660,15 грн., проценти за користування кредитними коштами за вказаний період - 49344,08 грн., пеня на прострочений борг - 2677,20 грн. та пеня на прострочені відсотки - 4758,97 грн.
З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 15.04.2008 року було укладено тристоронній договір поруки №254, згідно якого ОСОБА_3 поручалася за виконання позичальником обов’язків за кредитним договором солідарно та у тому ж обсязі, та договір №255, згідно якого ОСОБА_4 поручалася за виконання позичальником обов’язків за кредитним договором солідарно та у тому ж обсязі, а тому мають відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань було укладено іпотечний договір №1566 від 15.04.2008 року. Просив стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 366740,26 грн. та с удові витрати.
У судовому засіданні 15.06.2011 року позивач збільшив позовні вимоги. Просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 479221,34 грн. та судові витрати.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.06.2011 року позов задоволено.
16.07.2011 року, не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.06.2011 року скасувати в частині стягнення пені на прострочений борг та прострочені відсотки у сумі 45206,48, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити, посилаючись на ті обставини, що його не було належним чином ознайомлено зі змінами до позовних вимог і у своїй заяві про те, що позовні вимоги він визнає була інша сума заборгованості та інший розрахунок.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині стягнення пені на прострочений борг та прострочені відсотки з ухваленням в цій частині нового рішення, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи 15.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №184, згідно якому останньому надано кредит у розмірі 40000 дол. США на 120 місяців з відсотковою ставкою 14%. Строк погашення кредиту –15.04.2018 року. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_3 (поручителем), ВАТ «Державний ощадний банк України»(кредитором) та ОСОБА_2 (боржником), 15.04.2008 року було укладено договір поруки №254, згідно якого ОСОБА_3 поручалася за виконання позичальником обов’язків за кредитним договором солідарно та у тому ж обсязі, та договір №255 між ОСОБА_4 (поручителем), ВАТ «Державний ощадний банк України»(кредитором) та ОСОБА_2 (боржником), згідно якого ОСОБА_4 поручалася за виконання позичальником обов’язків за кредитним договором солідарно та у тому ж обсязі. Також 15.04.2008 року з метою забезпечення виконання зобов’язань між ОСОБА_3 та ВАТ «Державний ощадний банк України»було укладено іпотечний договір №1566.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов’язання позичальника повернути банку кредит та сплатити проценти у строки та порядку, встановленому п.п. 1.5, 4.3.2 вищезазначеного кредитного договору відповідно до ст.1049 ЦК України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи станом на час розгляду справи загальна заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем складає 479221,34 грн., з яких основний борг –262311,64 грн., прострочений борг –56628,36 грн., проценти за користування кредитними коштами за вказаний період у сумі 115074,86 грн., пеня на прострочений борг та пеня на прострочені відсотки у сумі 45206,48 грн.
Проте, як убачається з матеріалів справи даний борг розраховано позивачем станом на 14.06.2011 року. Відомості про те, що відповідачеві ОСОБА_2 направлено позивачем чи судом зміни до позову, відсутні.
Збільшувати розмір позовних вимог –право позивача, передбачене ч.1 ст.31 ЦПК України. Проте, ч.2 ст. 127 ЦПК України передбачає надсилання відповідачу копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Копія позову з доданими матеріалами від 21.08.2009 року була направлена відповідачам. ОСОБА_2, перебуваючи у СІЗО №14 м. Кіровограда, направив в суд заяву від 02.02.2011 р. про визнання позовних вимог (а.с.104). Як убачається з журналу судового засідання від 15.06.2011 року відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні присутній не був. Не направивши відповідачу зміни до позову, в яких позивач в частині стягнення пені на прострочений борг та на прострочені відсотки збільшив позовні вимоги з 7436,17 грн. (2677,20 грн. + 4758,97 грн.) до 45206,48 грн. з доданими до змін розрахунками боргу, суд порушив права відповідача, передбачені ст.27 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині безпідставного стягнення судом пені у сумі 45206,48 грн. є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. В частині застосування строку позовної давності доводи апеляційної скарги необґрунтовані, оскільки справа перебувала у провадженні суду першої інстанції з 21.08.2009 року. Відповідно до норм ч.ч.2, 3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Що стосується стягнення пені на прострочений борг та на прострочені відсотки, колегія суддів дійшла висновку, що таке стягнення передбачене п.5.2 кредитного договору №184 від 15.04.2008 року та не суперечить нормам чинного законодавства. Проте, пеня на прострочений борг та на прострочені відсотки підлягає стягненню з відповідачів солідарно у сумі, зазначеній у позові Банку, поданому в суд 21.08.2009 року, тобто у сумі 7436,17 грн. (2677,20 грн. + 4758,97 грн.)
В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідачами не оскаржувалось.
Керуючись ст. ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 червня 2011 року змінити в частині стягнення пені.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі якого діє філія Кіровоградське обласне управління пеню на прострочений борг у сумі 2677,2 грн. та на прострочені відсотки у сумі 4758,97 грн., всього на суму 7436,17 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуючий суддя:
Судді: