Справа № 22-ц-1529/11 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І. Р.
Категорія: 6,45 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 року
м.Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого –судді Курій Н.М.,
суддів: Мацея М.М., Цяцяка Р.П.,
за секретаря Панчука І.С.,
з участю: позивача ОСОБА_2, її представнка ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 16 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Означеним вище рішенням Сихівського районного суду м.Львова в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Львівської міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин, третьої особи –Сихівської районної адміністрації про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва –відмовлено.
Позивач ОСОБА_2, не погодившись з рішенням суду, оскаржила його в апеляційному порядку та ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового, про задоволення її позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом матеріального і процесуального права, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить питання розпорядження землями територіальних громад; передача та надання земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові за безпідставністю, виходив з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до суду із вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою при будинку АДРЕСА_1, які чинить їй відповідач ОСОБА_4, власник кв.№1 зазначеного будинку. Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що в 2006 році Франківським районним судом м. Львова затверджена мирова угода між власниками всіх квартир та встановлено порядок розподілу й користування земельною ділянкою, однак, всупереч цієї мирової угоди відповідач самовільно збудував фундамент під огорожу та площадку для стоянки машин, чим створив їй перешкоди у користуванні прибудинковою територією.
Відповідачі - ОСОБА_4, представник Львівської міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин проти позову заперечили з огляду на те, що земельна ділянка у користування сторін у встановленому порядку не передавалась, а ухвала суду про затвердження мирової угоди від 28.11.2006р., яка хоч і набрала законної сили, однак, по суті суперечить нормам земельного законодавства і стосувалась кола інших власників квартир в будинку.
Представник Сихівської районної адміністрації проти позову заперечив, пояснивши, що земельна ділянка повинна бути виділена спочатку для обслуговування будинку АДРЕСА_1, а вже згодом між власниками квартир може встановлюватись порядок її користування; щодо самовільного облаштування огорожі, то ОСОБА_4 притягнений до адміністративної відповідальності, однак питання про знесення самовільного будівництва районною адміністрацією не ставилось.
Судом першої інстанції враховано, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживають в будинку АДРЕСА_1 і є власниками квартир, відповідно, АДРЕСА_1.
Означений будинок перебуває у комунальній власності міста й земельна ділянка у встановленому законом порядку у користування мешканцям квартир не передавалась і є на даний час власністю територіальної громади. Граничні розміри ділянки також є невизначеними.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у ОСОБА_2 відсутні правові підстави вважати, що земельна ділянка знаходиться у спільному користуванні власників трьох квартир.
Правильним також є висновок суду, що до спірних правовідносин не застосовується ст. 42 Земельного кодексу України, оскільки норми цієї статті регулюють, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку, відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників, а спірний будинок перебуває на балансі міста й у власність його мешканцям не переданий.
Судом першої інстанції правильно дано оцінку плану присадибної ділянки, що складений ЛОДК БТІ та ЕО 11.06.2003р. (яким встановлено що розмір земельної ділянки становить 1212,0 кв.м.) - як технічному документу і підставно зроблено висновок, що такий не є нормативно-правовим актом про надання чи закріплення земельної ділянки за конкретним будинком чи громадянами.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 із заявами про передачу їм у користування земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_1 в міську раду не звертались.
Судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що рішення Львівської міської ради про надання земельних ділянок у користування не замінює ухвала Франківського районного суду м. Львова від 28.11.2006р., якою затверджено мирову угоду про порядок користування земельною ділянкою при будинку АДРЕСА_1, в м.Львові між його мешканцями - співвласниками на той час трьох квартир - ОСОБА_4, ОСОБА_10.(кв.№1), ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 (кв.№2) та ОСОБА_9.(кв.№3), а відтак, не є доказом у даному спорі.
Сихівським районним судом м. Львова також взято до уваги, що на прибудинковій території відповідач ОСОБА_4 самовільно обладнав бетонну огорожу та площадку для стоянки автомобіля, за що був притягнений адміністративною комісією Сихівської районної адміністрації до адміністративної відповідальності за ст.150 КУпАП ( постанова від 10.12.2009р.), та враховано, що районна адміністрація питання про знесення відповідачем огорожі та площадки не розглядала.
При визначенні процесуального положення сторін та ухваленні рішення судом першої інстанції з'ясовано належним чином зміст і характер правовідносин, що виникли, і враховано, що цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов'язків у цивільному процесі - сторонами, матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення судом (ст. 30 ЦПК України).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення, що не спростовує висновків суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 16 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: