Справа № 22-ц-2855/11 Головуючий у 1 інстанції: Лойзик М.В.
Категорія: 51 Доповідач: Штефаніца Ю.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Павлишина О.Ф., Мусіної Т.Г.
за участі секретаря: Тлумак Л.В.,
за участі позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Добромильської міської ради , третьої особи ОСОБА_3 про оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, -
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_1 до Добромильської міської ради, третя особа ОСОБА_3, про стягнення середнього заробітку, з розрахунку 44 грн. 16 коп. середньоденного заробітку, за час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі з 5 червня по 29 грудня 2009 року та про відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 1600 грн.. Судом постановлено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 2632 грн. 77 коп., 252 грн. судових витрат та в дохід держави - 51 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні решти позовних вимог судом фактично відмовлено.
Дане рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1. В апеляційній скарзі зазначає, що суд неповно з’ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно відмовив йому у задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди. При стягненні середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі невірно визначив розмір такого стягнення та безпідставно не взяв до уваги його розрахунки щодо середньоденного заробітку. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.06.09 р. по 29.12.2009 р. з розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 46 грн.16 коп. та компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1600 грн. (а.с.57-63)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 4 червня 2009 року, яке набрало законної сили, визнано неправомірним розпорядження міського голови м.Добромиль №10 від 24.07.2006 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади діловода Добромильської міської ради»та постановлено поновити його на роботі на посаді діловода Добромильської міської ради з 24 липня 2006 року(а.с.33-35).
Судом беззаперечно встановлено також і те, що відповідач добровільно дане рішення апеляційного суду не виконав (а.с.13.14), а ОСОБА_1 за цим рішенням суду фактично був поновлений на вказаній посаді лише 30 грудня 2009 року (а.с.3).
Згідно ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або повноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Виходячи з роз’яснень п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 ( 100-95-п ) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та положення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з невиконанням рішення суду про поновлення його на роботі.
При здійсненні обрахунку такого заробітку суд першої інстанції вірно застосував положення п.8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі Порядок) та обґрунтовано виходив із того, що середньоденний заробіток позивача, з якого слід обраховувати суму оплати за вимушений прогул становить саме 17 грн.91 коп., про що навів у своєму рішенні належні обґрунтування..
Посилання позивача на визначений ним розрахунок середньоденної заробітної плати не відповідає встановленим обставинам та не ґрунтується на вимогах вказаного вище Порядку обчислення середньої заробітної плати.
В той же час, колегія суддів вважає, що суд безпідставно відмовив ОСОБА_1 у відшкодуванні заподіяної йому моральної шкоди та прийшов до хибного висновку про відсутність для цього підстав.
У відповідності до ч.1 ст. 2371 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом відшкодовується моральна шкода працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань. Втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки неправомірними діями відповідача щодо невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі порушені законні права позивача, що призвело до його моральних страждань, зміни звичного йому способу життя, душевних переживань у зв’язку з тривалою неможливістю відновлення своїх порушених прав, необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо наявності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, та вважає, що достатньою сатисфакцією заподіяної шкоди буде грошовий еквівалент в розмірі 500 грн.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1ст.307, п.п.1.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 28 лютого 2011 року в частинні відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Добромильської міської ради про стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Добромильської міської ради (юридична адреса м.Добромиль Старосамбірського району Львівської області. пл. Ринок,б.1) в користь ОСОБА_1 500 гривень на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Мусіна Т.Г.
Павлишин О.Ф.