Справа № 11-669/11 Головуючий у 1 інстанції: Качмар В.Я.
Доповідач : Танечник І. І.
Категорія: ст.ст.185ч.3;ч.3ст.15,
ч.3ст.185 ч.3 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2011 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Танечника І.І.
Суддів: Валько Н.М., Урдюк Т.М.
З участю: ОСОБА_1
та адвокатів
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора у справі –помічника Дрогобицького міжрайонного прокурора Щурка В.В.
на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 травня 2011 року
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, несудимий, непрацюючий
засуджений:
-за ст. 185 ч.1 КК України на 100 годин громадських робіт;
-за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 1 рік обмеження волі;
-за ст. 185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Згідно ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.
На підставі ст.76 КК України покладено обов”язки на засудженого ОСОБА_2: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти цей орган про зміну місця проживання та періодично з”являтися для реєстрації в цей орган.
Вирішено питання з речовими доказами по справі.
Засуджений ОСОБА_2 знаходиться на підписці про невиїзд –до вступу вироку в законну силу.
ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за те, що він в один із днів першої декади грудня 2010 року у вечірній час, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з подвір’я будинку по АДРЕСА_2, в якому проживає ОСОБА_3, умисно, таємно викрав 6 металевих водостічних ринв довжиною по 6 м кожна, загальною вартістю 672 грн., чим спричинив вказаній потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.
Крім того, ОСОБА_2 в один з днів третьої декади січня 2011 року у вечірній час, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, із вказаного подвір’я будинку, повторно, умисно, таємно намагався викрасти глибинний насос марки „Струмок”, вартістю 275 грн., який належав ОСОБА_3, однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі (незакінчений замах), оскільки коли витягнув цей насос із криниці, то зрозумів, що він є під”єднаний до електромережі, тому побоявся бути ураженим електричним струмом і його залишив.
Крім того, ОСОБА_2 в цей же день третьої декади січня 2011 року у вечірній час, приблизно через 2 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, із вказаного подвір’я будинку, повторно, умисно, таємно викрав 4 металевих труби довжиною по 1 м, діаметром 50 мм кожна, вартістю по 29,4 грн. та пічні дверцята спарені, вартістю 156 грн., чим спричинив вказаній потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 184,4 грн.
Крім того, ОСОБА_2 в один із днів третьої декади лютого 2011 року у вечірній час, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, із вказаного подвір’я будинку, повторно, умисно, таємно викрав 2 шт. металевої сітки, розміром 1х3, загальною вартістю 108 грн. та металеві кутники загальною довжиною 4,2 м., розміром 20х20, вартістю 7,56 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 115,56 грн.
Прокурор у справі у своїй апеляції зазначав про те, що місцевий суд застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню, оскільки неправильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 без кваліфікуючої ознаки –„проникнення у сховище”. У зв’язку з чим, вбачав в діях ОСОБА_2 склад злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, тому просив апеляційний суд постановити свій вирок, визнати ОСОБА_2 винуватим за наведеними злочинами, обрати йому остаточне покарання на підставі ст.70 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, застосувавши положення ст.ст. 75,76 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про неправильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 та –необхідності постановлення нового вироку, міркування засудженого ОСОБА_2 про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора у справі не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Колегією суду встановлено, що прокурором у справі не оспорюються фактичні обставини справи, а саме, що всі крадіжки майна, а також замах на крадіжку майна потерпілої ОСОБА_3 засуджений ОСОБА_2 здійснив з подвір”я будинку потерпілої, яке є огороджене парканом, куди засуджений заходив через незачинену хвіртку.
За наведених обставин, на думку колегії суддів, місцевий суд правильно виключив з обвинувачення ОСОБА_2 кваліфікуючу ознаку –проникнення у сховище, оскільки прибудинкова територія потерпілої ОСОБА_3 не може розглядатися як „сховище”, оскільки не відведена для постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей як ділянка території, яка не обладнана відповідною огорожею, технічними засобами та не забезпечена охороною.
Доводи апеляції прокурора у справі правильного висновку суду не спростовують, тому кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ст.ст. 185 ч.1; ч.3 ст.15. ч.2 ст.185; ч.2 ст.185 КК України є вірною та відповідає обставинам справи.
При призначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують його покарання, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, тому обране засудженому ОСОБА_2 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
За наведеного колегія суддів не вбачає правових підстав для погіршення становища засудженого ОСОБА_2 шляхом скасування оскаржуваного вироку першої інстанції та постановлення свого вироку апеляційним судом.
Таким чином колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляції прокурора у справі.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а:
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 травня 2011 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора у справі –без задоволення.
Головуючий:
Судді