Справа № 11-636/11 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"юк Г.М.
Категорія:ст.309 ч.2 КК України Доповідач : Танечник І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Танечника І.І.
Суддів: Валько Н.М., Тенюх В.П.
з участю прокурора: Малиш Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у суді 1 інстанції,
на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 05 травня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючий приватним підприємцем, проживаючий АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий,
засуджений за ст.309 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст.76 КК України зобов”язано ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з”являтись в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Запобіжний захід ОСОБА_1 –підписку про невиїзд залишено без змін до вступу вироку в законну силу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області судові витрати за проведення експертизи в сумі 258 грн.
Речові докази –знищено.
ВСТАНОВИЛА :
за вироком районного суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 04.07.2010 року о 21 год., знаходячись на площадці автозаправочної станції „ВОГ”, що на вул.Кузневича,5 в м.Львові, повторно, незаконно без мети збуту придбав наркотичний засіб –пакет із марлевими тампонами, просоченими опієм, що в перерахунку на суху речовину становить 5,01 гр., забрав його по місцю проживання по АДРЕСА_1 і зберігав до затримання працівниками міліції близько 05 год. 05.07.2010 року по вул.Левандівській у м.Львові.
В апеляції прокурор покликається на те, що місцевий суд обрав ОСОБА_1 надто м”яке покарання у вигляді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, встановивши іспитовий строк 2 роки, оскільки в повній мірі не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, те що ОСОБА_1 раніше тричі притягався до кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, останній раз 10.07.2007 року засуджений до реального позбавлення волі, після чого вчетверте вчинив злочин у сфері обігу наркотичних засобів. Наведене свідчить, що ОСОБА_1 не робить належних висновків та не стає на шлях виправлення, а тому його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Також суд у повній мірі не встановив та не зазначив у вироку підстав для звільнення засудженого від відбування покарання. Просить вирок суду скасувати в частині призначеної ОСОБА_1 міри покарання за ст.309 ч.2 КК України у зв”язку з м”якістю, невідповідністю тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого та постановити свій вирок, обравши ОСОБА_1 покарання за ст.309 ч.2 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування вироку та постановлення нового вироку в апеляційному порядку, міркування засудженого про доцільність залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора у справі до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_1 вже виносився обвинувальний вирок від 09 вересня 2010 року / а.с.88/, за яким його було визнано винним та засуджено за ст.309 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України його було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком два роки, за умови невчинення нового злочину та належного виконання покладених обов”язків, передбачених ст.76 КК України.
З цим вироком не погодився прокурор у справі ОСОБА_3, який у встановленому порядку подав апеляцію / а.с.90-92/ та зміни до неї в порядку ст.355 КПК України /а.с.96-97/, в якій він просив скасувати вирок щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст.309 КК України у зв”язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, м”якістю, невідповідністю тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а кримінальну справу направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції прокурора у справі, прийшов до висновку про її часткове задоволення, скасувавши вирок місцевого суду від 09 вересня 2010 року відносно ОСОБА_2 через істотні порушення кримінально-процесуального закону під час досудового слідства, що стверджується ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2010 року / а.с.114-116/.
Зі змісту цього судового рішення не вбачається, що апеляційним судом визнано за необхідне застосування до засудженого ОСОБА_1 більш суворого покарання при новому розгляді справи.
Враховуючи викладені обставини, вимоги ст.375 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при новому розгляді справи ОСОБА_1 не міг обирати йому більш суворе покарання, оскільки попередній вирок відносно нього був скасований апеляційним судом не у зв”язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, а з інших мотивів.
Таким чином колегія суддів прийшла до висновку про те, що оскаржуваний вирок відносно ОСОБА_1 в частині обраного йому покарання, яке є однаковим з попереднім вироком, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.
Пред”явлення обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 нового злочину під час іспитового строку за вироком від 05 травня 2011 року, на думку колегії суддів, характеризує його як особу, не може впливати на законність цього судового рішення, але має враховуватись за умови доведення вини при призначенні йому покарання за сукупністю вироків.
З врахуванням наведеного колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляції прокурора у справі.
Керуючись ст.ст.362, 366, 375 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 05 травня 2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора у справі –без задоволення.
Головуючий:
Судді: