СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
10 жовтня 2006 року | Справа № 20-3/189 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Градової О.Г.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача, Вертій Наталя Анатоліївна, довіреність № б\н від 22.05.06;
відповідача, Ліннік Олексій Вікторович, довіреність № 98/10-0 від 14.01.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 08.08.2006 у справі № 20-3/189
за позовом Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" (вул. Портова, 8, місто Севастополь,99009)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74, місто Севастополь,99000)
про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000522310/0 від 29.05.2006, № 0000331710/0 від 29.05.2006, № 4000082310/0 від 29.05.2006.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя від 08.08.2006 у справі № 20-3/189 (суддя Гоголь Ю.М.) позов Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000522310/0 від 29.05.2006, № 0000331710/0 від 29.05.2006, № 4000082310/0 від 29.05.2006 задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя №0000522310/0 від 29.05.2006 в частині визначення Державному підприємству „Севастопольський виноробний завод” суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8623,30 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2725,00 грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0000331710/0 від 29.05.2006 в частині визначення Державному підприємству „Севастопольський виноробний завод” суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 54,05 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 108,10 грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя №4000082310/0 від 29.05.2006 в частині застосування до Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод” штрафних санкцій в сумі 415,79 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод" 3,40 грн. - судового збору.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду міста Севастополя скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 було відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі.
У зв’язку з неможливістю брати участь у судовому процесі 10.08.2006, розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. у складі судової колегії суддю Голика В.С. було замінено на суддю Черткову І.В.
У судовому засіданні позивач просить постанову суду залишити без змін, вважає її законною і обґрунтованою.
Представник відповідача просить постанову суду скасувати, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Розглянувши апеляційну скаргу в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Державним підприємством „Севастопольський виноробний завод” за період з 01.01.2005 по 31.12.2005
За результатами перевірки складено акт № 231/10/23-123/05431414/77 від 18.05.2006, на підставі якого 29.05.2006 року винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
· № 0000522310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 19300,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 9 500,00 грн.;
· № 0000331710/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 186,45 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 372,90 грн., нарахована пеня в сумі 17,61 грн.;
· № 4000082310/0 про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівкових коштів в сумі 886,06 грн.
Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що скарга Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат платника податків відносяться витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Обмеження в розмірі 2% покладається на витрати по організації платником податків прийомів, презентацій та свят (тобто заходів, які носять рекламний та розважальний характер), а також на безкоштовну роздачу товарів в рекламних цілях.
Як випливає з сенсу вказаного пункту закону, обмеження у розмірі 2% накладається на витрати на організацію платником податку прийомів, презентацій і свят (тобто заходів, які носять рекламний і розважальний характер), а також на безкоштовну роздачу товарів в рекламних цілях. Участь посадовців підприємства у виставках, вказаних в акті, не носить характер рекламного або розважального заходу. Як було визнано податковим органом, державне підприємство „Севвинзавод” не презентувало на вказаних в акті виставках свій товар, та ні робило рекламних дій по його впровадженню на ринку, а лише знайомилося з новим розробками інших виробників. Участь у виставці дозволяє познайомитися з новими технологіями виробництва, новими зразками устаткування, провести переговори з потенційними покупцями, і постачальниками, а також з партнерами підприємства в тій країні, де проводиться виставка.
Таким чином, на даних виставках не проводилася реклама продукції, а тільки вивчалися нові технології і проводилися переговори. Єдиним фактом з погляду застосування ліміту витрат згідно з підпунктом 5.4.4 Закону „Про прибуток” є участь в презентації продукції в місті Ніцца в ході Каннського кінофестивалю. Проте для проведення вказаної презентації було витрачено 12 323,88 грн., що укладається в межі 2-х процентного ліміту (14186 грн.).
Посилку заявника на статтю 1 Закону України „Про рекламу” не можна розцінювати, як порушення судом норм матеріального права, так як в неї встановлено, що реклама - це інформація про особу або товар, яка розповсюджена в будь-якій формі і будь-якому способі і призначена для формування та підтримки поінформованості споживачів реклами і їхнього інтересу у відношенні таких осіб або товару.
Засоби розповсюджування інформації про товар та особу встановлені статтею 1 Закону України „Про рекламу”. Державне підприємство „Севастопольський виноробний завод”, як встановлено у судовому засіданні, інформацію про себе та товар який виробляється ні як ні розповсюджувало.
Судова колегія дійшла висновку, що участь посадових осіб підприємства в виставках, вказаних в акті, не носять характер рекламного або розважального заходу, таким чином, витрати в сумі 34493,19 грн. віднесені до складу валових витрат правомірно, а тому донарахування податку на прибуток в сумі 8623,30 грн. та застосування штрафних санкцій відповідачем в сумі 2725,00 грн. є безпідставним.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем безпідставно зроблений висновок про порушення пункту 3.1 „Положення про ведення касових операцій в національної валюті України”, а саме - проведення готівкових розрахунків в сумі 415,79 грн. без подання одержувачем коштів платіжного документу, які підтверджують оплату покупцем готівкових коштів. Сплата вказаної суми зроблена по квитанціям № 766 від 04.07.2005, № 760 від 24.06.2005, № 762 від 04.07.2005 № 436 від 06.07.2005, № 780 від 24.06.2005, № 438 від 06.07.2005, що підтверджується актом перевірки.
Відповідно до пункту 3.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Національного Банку України від 19.02.2001 № 72, видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями (далі - видаткові документи). Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Пунктом 2.15 вказаного Положення передбачено, що видача готівкових коштів під звіт проводиться з кас підприємств за умови звітування у встановленому порядку відповідної особи за раніше виданими під звіт сумами. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до чинного законодавства. У разі придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів (продукції, послуг) або використання цих коштів у відрядженні для потреб підприємства він звітує за витрачені кошти згідно із чинним законодавством.
Згідно з актом перевірки, Державним підприємством „Севвинзавод” видана готівка працівнику підприємства Калугіної І.Є на підставі квитанції: № 766 від 04.07.2005 у сумі 34,45 грн., № 760 від 24.06.2005
у сумі 10,47 грн., № 762 від 04.07.2005 - 20,40 грн., № 436 від 06.07.2005 - 10,47 грн., № 780 від 24.06.2005 - 170,00 грн., № 438 від 06.07.2005 - 17,00 грн. (загальна сума 415,79 грн.). Однак, у квитанціях не вказується за що призведена оплата. У зв'язку з чим, податковим органом зроблено висновок про те, що ці затраті не пов'язані з господарської діяльністю підприємства, порушені вимоги пункту 3.1. Положення та на підставі пункту 1 Указу Президента „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки” до Державного підприємства „Севвинзавод” застосовані штрафні санкції у розмірі 415 грн.
Однак, відповідно до пункту 3.1. вказаного Положення, касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 № 51 „Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” і мають застосовуватися усіма підприємствами.
Державне підприємство „Севвинзавод” відповідно до вимог законодавства, належним чином оформило видаткові касові ордера, однак, у зв'язку з тим, що Калугіна І.Є. не додала оформлених належним чином документів, які би підтверджували її затрати, отримані під звіт сумі були
піднесені на дохід Калугіної І.Є. згідно з підпунктом 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та з них був утриманий податок.
Таким чином, враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення № 4000082310/0 від 29.05.2006 підлягає визнанню недійсним в частині застосування штрафних санкцій в сумі 415,79 грн.
Висновок Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про те, що факт утримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 54,05 грн. із заробітної плати Калугіної І.Є. не підтверджений документами, спростовується поданою позивачем копією особового рахунку, згідно з яким у вересні 2001 року при нарахуванні заробітної плати Калугіної І.Є. включено суму 415,79 грн. в її дохід та утримано податок з доходів фізичних осіб. Таким чином, повторне утримання податку в сумі 54,05 грн. судова колегія вважає неправомірним, а тому визначення податкового зобов'язання позивачу з податку з доходів фізичних осіб в сумі 54,05 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 108,10 грн. є необґрунтованим.
Приймаючи до уваги наведені обставини справи, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду міста Севастополя ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 08.08.2006 у справі № 20-3/189 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді О.Г. Градова
І.В. Черткова