Судове рішення #18196325

Справа №  22-ц-1655/11                              Головуючий у 1 інстанції: Цюмрак М.Д.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Кіт І. Н.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 березня 2011 року     колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                головуючого: Каблака П.І.    

                суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П.  

                при секретарі: Стасів М.І.                 

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на рішення Жидачівського  районного  суду Львівської області  від 24 грудня  2010 року.

                           Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,                                                                                                                                                                             перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів, -

                                                        ВСТАНОВИЛА:

           Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 24 грудня  2010р. частково задоволено позов ОСОБА_3   до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні приватизованої сторонами квартирою АДРЕСА_1  ОСОБА_4 про розірвання шлюбу. Розірвано шлюб зареєстрований між сторонами 21.09.1985р. у сільській раді с.Водяне Пустомитівського району Львівської області, актовий запис № 69. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання зазначеного шлюбу недійсним відмовлено.

           Рішення суду оскаржив ОСОБА_4. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та невідповідність викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи. Зокрема зазначає, що поза увагою та належною оцінкою з боку суду залишились доводи апелянта та представлені ним  докази про наявність підстав для визнання оспорюваного ним шлюбу недійсним з підстав визначених п.3 ч.1 ст.41 СК України, а саме приховання відповідачем за зустрічним позовом своєї тяжкої хвороби, якою вона страждає ще  з 14 річного віку.

            Просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення пред»явленого ним позову й  визнати недійсним укладений сторонами 21.09.1985р. шлюб.

            Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.   

           Відповідно до положень ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому,  кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Згідно із роз»ясненнями, що містяться у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.07р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя «та змісту п.3 ч.1 ст.41 СК України визначні цією статтею підстави для визнання шлюбу недійсним, а саме наявність у особи тяжкої хвороби або хвороби, небезпечної для другого з подружжя і ( або) їх нащадків, повинна існувати станом на час укладення сторонами  оспорюваного шлюбу.

           Як беззаперечно вбачається із матеріалів справи, зокрема пенсійного посвідчення ОСОБА_5 та довідки Пустомитівської ЦРЛ від 25.11.07р.               ( а.с.4, а.с.44 ), тяжка хвороба, а саме розсіяний склероз у цереброспінальній формі , що призвела до визнання її інвалідом 2-ї групи вперше була встановлена 27.12.05р.,  тобто виникла через 20-ть років після укладення реєстрації шлюбу, а не станом на час його укладення сторонами.

           Погіршення зору, яким ОСОБА_5 страждає з 14-ти річного віку відповідно не може кваліфікуватись важкою хворобою, оскільки таке не призвело до встановлення інвалідності.

           Відтак виходячи із встановлених обставин справи про дійсні взаємовідносини сторін  та положень ч.2 ст.41 СК України й тривалого спільного проживання подружжя, яке було припинено сторонами лише на протязі останніх трьох років , можливих правових наслідків визначених ст.45 СК України, до яких могло  призвести визнання даного шлюбу недійсним, суд першої інстанції ухвалив законне рішення про відмову в задоволенні  позову про визнання шлюбу сторін недійсним  та підставно задоволив первісний позов про його розірвання, оскільки жодна із сторін не заперечувала й визнавала факт тривалого припинення шлюбних відносин.

          В цьому зв»язку,  доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи.         

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-                                      

                                      У  Х  В  А  Л  И Л А :

   

 Апеляційну скаргу ОСОБА_4  відхилити. Рішення Пустомитівського   районного суду Львівської області  від 09 серпня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили з моменту її  проголошення і може бути оскаржена протягом 20-ти днів з часу набрання законної сили, шляхом подання на неї   касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

  


  Головуючий


 Судді :



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація