Справа №  22-ц-1494/11                              Головуючий у 1 інстанції: Пахут С. О.  

Категорія:-  27                                        Доповідач в 2-й інстанції:   Кіт І. Н.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 березня 2011 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                головуючого: Кота І.Н.    

                суддів:  Крайник Н.П., Бермеса І.В.  

                при секретарі: Луньо К.А.                

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2   на рішення Сокальського районного суду Львівської області   від 14 жовтня   2010 року.

                           Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,                                                                                                                                                                             перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ,  колегія суддів, -

                                                        ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 14 жовтня  2010р. відмовлено у  задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Рішення районного суду оскаржила позивач. В апеляційній скарзі  посилається на його незаконність та необгрунтованість. Зокрема, зазначає, що поза увагою і належною оцінкою з боку суду залишився очевидний факт визнання відповідачами наявного договору позики 5000 дол.США та існуючого боргу в сумі 2000 дол.США, підтвердженого письмовою розпискою, з якої вбачається, що неповернутою залишилась сума 1750 доларів США.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні визнаного відповідачами боргу. Просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про  задоволення позову в повному його обсязі.     

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі й  кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  При цьому, відповідно до змісту ч.2 ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зокрема, з урахуванням вимог ч.1 ст.218 ЦК України не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму .

Виходячи із визначеного ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності самостійно і на власний розсуд розпоряджатись своїми правами, та положень ст.31 ЦПК України позивач своєю  заявою 12.03. 09р.( а.с.44) змінила підстави пред»явленого нею 15.09.08р. з покликаннями на ст.ст. 1166, 1167 ЦК України позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди   ( а.с. 2-3) , зазначивши у новій заяві, що нею тепер ставляться вимоги про неналежне виконання відповідачами грошового зобов»язання з посиланням на ст.ст.524,625 ЦК України. За таких обставин, позивач зобов»язана довести факт належного укладення сторонами сааме договору позики, який згідно із правилами ст.1047 ЦК України повинен укладатися у письмовій формі.

Наявна у справі письмова розписка без зазначення дати її вчинення, про вчинену позику 5000 дол.США відповідачем ОСОБА_4, ним  не підписана й відсутня його довіреність  про надання повноважень своїй матері ОСОБА_3 на видачу такої  розписки  від  його  імені ( а.с.21), тому  не відповідає положенням ст.1047 та 207 ЦК України й не може вважатися  укладеним договором, а відтак і надежним доказом у справі. В цьому зв»язку, згідно із правилами ст.1051 ЦК України факт одержання чи повернення грошей не може підтверджуватися показаннями свідків.

 Оскільки факту позики грошей не доведено, позов про їх повернення не підлягав задоволенню, тому суд першої інстації підставно відмовив у позові й колегія суддів з таким рішенням повністю погоджується.

В цьому зв»язку доводи апеляційної скарги, щодо наявного договору позики повністю спростовуються матеріалами справи, так і викладом обставин справи наведених у самій скарзі ( а.с. 99), з яких беззаперечно вбачається, що спірна сума є частиною подарованих апелянтом у квітні 2007р.своїй онуці ОСОБА_5 5450 дол.США у зв»язку з її одруженням з відповідачем ОСОБА_4 й витрачених нею  для спільного придбання  молодим подружжям легкового автомобіля «Опель Астра «19.04.07р.( а.с.72).            

За таких обставин, очевидним є, що після розірвання ними у жовтні 2007р.шлюбу й відчуженням відповідачем ОСОБА_4 автомобіля, право вимоги на повернення половини повної його грошової вартості за правилами ст.ст. 68, 70, 71 СК України належить безпосередньо ОСОБА_5, а не позивачці у даній справі.                            Враховуючи наведене та  керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

                                У  Х  В  А  Л  И  Л А :    

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Сокальського  районного суду Львівської області  від 14 жовтня  2010 року залишити без змін.

Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили з моменту  її  проголошення, та  може бути оскаржена протягом 20-ти днів з часу набрання  законної сили, шляхом подання на неї  касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з  розгляду цивільних і кримінальних справ.   

  Головуючий

 Судді :