Справа № 22-ц-1169/11 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.
Категорія-45 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Каблака П.І.
суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П..
при секретарі : Стасів М. І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 жовтня 2010 року,-
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 27 жовтня 2010р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про захист честі й гідності , спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди до Державного підприємства » Львівський державний завод ЛОРТА «, первинної профспілкової організації цього підприємства, директора Чауса В.М. та голови комітету профспілки Голощука Б.С.
Рішення суду оскаржив позивач. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та необґрунтованість. Зокрема зазначає , що поза увагою й належною оцінкою з боку суду залишились доводи позивача про те, що поширена відповідачами у листі адресованому голові господарського суду інформація про стан здоров»я позивача є конфіденційною, а своєї згоди на таке поширення він не давав. Судом зроблено невірний висновок , щодо підставності застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу, а відтак і достовірності цієї інформації . Просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення пред»явленого ним позову в повному його обсязі.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст.11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов»зана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи , які встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається із змісту поданої 01.11.06р. до суду позовної заяви ( а.с.6), яка упродовж розгляду даної справи не змінювалась і не доповнювалась, у ній позивач просить спростувати поширену відповідачами відносно нього неправдиву інформацію, зобов»язати відповідачів публічно вибачитись перед ним й стягнути з них 1600 грн. морального відшкодування.
Відповідно до ст. 32 Конституції України та положень ст.ст. 275, 277 ЦК України й роз»яснень, що містяться у п.1 та п. 15, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.09р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи «, кожна особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації має право на спростування цієї інформації. Не допускається збирання , зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків , визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Як вбачається із змісту наявної у справи ухвали господарського суду Львівської області від 29.12.04р. та чинної з 08.10.03р. по 07.10.06р. ліцензії (а.с.73 -75) позивач ОСОБА_2 належить до числа ліцензованих спеціалістів, які на професійній основі за призначеннями господарського суду виконували обов»язки арбітражних керуючих ( ліквідаторів) у справах про визнання юридичних осіб банкрутами . Згідно із записами у трудовій книжці позивача з 01.08.02р. по 07.10.05р. він працював у відповідача на постійній роботі й займав посаду заступника директора заводу з маркетингу, збуту та зовнішньо-економічних зв»язків ( а.с. 78).
Рішенням Залізничного районного суду від 24.07.09р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 28.01.10р.( а.с.106-109) встановлено обставини пов»язані із правомірністю застосування до позивача дисциплінарного стягнення наказом № 31 від 09.02.05р. за упущення в роботі пов»язані із забезпеченням експортних поставок підприємства до Китаю, що мали місце в грудні 2004р. та лютому 2005р.
Відтак, встановивши очевидний факт, що одночасне виконання позивачем помимо своєї основної роботи також і обов»язків арбітражного керуючого ( ліквідатора) шкодить виробничим інтересам державного підприємства , а крім того приймаючи до уваги, що 09.02.05р. позивач особисто подав працедавцеві заяву про призначення йому пенсії по інівалідності із дорученням довідки МСЕК від 08.02.05р. , якою позивачеві рекомендовано займатись адміністративно-господарською працею лише у невеликих обсягах ( а.с.25) відповідач за підписом директора заводу й голови комітету профспілки своїм листом від 20..04.05р. підставно інформували про зазначені обставини голову господарського суду ( а.с.7).
Оскільки поширена цим листом інформація за своєю суттю не є неправдивою й повідомляючи про стан здоров»я позивача відповідач виходив головним чином із необхідності забезпечення економічних інтересів держави та дотримання трудових прав позивача, районний суд підставно відмовив у спростуванні неправдивої інформації, зобов»язанні відповідачів принести вибачення позивачеві та відшкодуванні моральної шкоди й колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується.
В цьому зв»язку доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи. Зокрема, з рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20.12.05р., залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13.02.06р. ( а.с.66-68 ) , вбачається , що інформацію про свій стан здоров»я відповідач особисто поширив до невизначеного кола осіб 09.05.05р., подавши заву та відповідні документи для призначення йому пенсії по інвалідності, а в подальшому і позовну заяву про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди заподіяної несвоєчасним призначенням йому пенсії з вини відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Залізничного районного суду Львівської області від 27 жовтня 2010р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20-ти днів, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: