Справа  № 2-а-16630/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 липня 2011 року                                                                                 м. Бердянськ

 Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Білоусова О.М.,  розглянувши у скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду  України в м. Бердянську про поновлення пропущеного строку, визнання протиправною бездіяльності та покладення зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії,

В С Т А Н О В И Л А:

22.06.2011 року позивач звернувся до суду  з  позовом до відповідача, в якому просив поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність УПФУ в м. Бердянську щодо не нарахування йому доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 22.12.2010р. по 22.06.2011р., зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату вказаного підвищення, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням проведених виплат.

В позові позивач посилається на те, що він має статус «дитини війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і має право на отримання щомісячної доплати до пенсії  у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач надав заперечення проти позову, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»застосовується лише для визначення розмірів пенсій визначених цим законом, і на правовідносини визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни»не розповсюджується. У 2007 р. передбачені були виплати лише дітям війни, які є інвалідами, а в 2008 -2010 роках зазначені виплати здійснювалися у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки на законодавчому рівні не було вирішено питання щодо фінансування цих виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач має статус «Дитини війни», що надає йому, відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.    

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 року, а відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Вказує, що за період з 14.04.2010р. по 22.12.2010р. надбавку до пенсії позивачу виплачено за рішенням суду.

Із заперечення вбачається, що виплата позивачу підвищення до пенсії як «дітям війни» з 1 січня 2010 року здійснювалася в розмірі 49,80 грн. на підставі п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Разом з тим, розмір підвищення, встановлений цією постановою, суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не може бути застосований за нормою ч. 4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру виплати підвищення до пенсії «дітям війни»підлягає застосуванню норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

14.06.2011р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011р. Пунктом 7 ч.1 вказаного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України. При наявності декількох однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, перевага надається тій з них, що прийнята пізніше, тобто Закон України від 14.06.2011р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Але на момент набрання чинності зазначеним законом Кабінетом Міністрів України не встановлено нового порядку та розміру виплат дітям війни. Тому, до набрання чинності нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, прийнятого на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»застосуванню підлягають положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому, нарахування недоплаченої допомоги позивачеві, як дитині війни, повинно здійснюватись у межах даного строку, тобто за  6 місяців.

Підстав для поновлення позивачу строку для звернення до суду із позовною заявою судом не вбачається, оскільки позов подано в межах строку, передбаченого ст..99 КАС України.

Як вбачається із наданих відповідачем заперечень, позивач отримує підвищення до пенсії в розмірі 49,80 грн. по теперішній час, що порушує його право на отримання доплати до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

За даних обставин, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність УПФУ щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та  зобов`язати УПФУ нарахувати та виплатити на користь позивача  недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»за період з 23.12.2010 року по 22.06.2011 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72,  99, 100-102,  158-163, 167, 183-2, 186 КАС України,   ст.5-7 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законами України  «Про державний бюджет України на 2010 рік»та  «Про державний бюджет України на 2011 рік»суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність  Управління   Пенсійного   фонду   України   у   м. Бердянську Запорізької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 23.12.2010 року по 22.06.2011 року підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

           Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області  здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 у період  з 23.12.2010 року по 22.06.2011 року  пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка вже була виплачена у цей період.  

Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі, якщо постанову було прийнято без виклику сторін, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

        Суддя                                                                                                         О.М. Білоусова