Справа №  2-816/11  

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.07.2011 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   В складі головуючого судді       Воронюк В. А.

                    при секретарі                            Полонській Н. М.

розглянувши у відкри тому судовому засіданні в м.Козятин

справу за позовом ОСОБА_1  до селянського (фермерського) господарства “Оберіг” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

          В  травні 2011року ОСОБА_1    звернулася в суд з позовом до селянського (фермерського) господарства (СФГ) “Оберіг” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 20.06.2003 року між нею і відповідачем, відповідно до якого нею (позивачкою) було передано відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,42  га, строком на 10 років

              В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила в позовній заяві, що їй на праві  приватної власності належить земельна  ділянка площею 3,42 га сільськогосподарського призначенні  розташована  на території Юрівської сільської ради Козятинського району Вінницької області. Дану земельну ділянку в червні 2003 року вона здала в  оренду СФГ “Оберіг “с.Юрівка, проте  екземпляр договору  їй не передавався .  В   лютому 2009 року вона звернулася  до відповідача  з вимогою повернути земельну ділянку, проте останнє  їй  відмовило.  Вважає,  що  форма зазначеного договору не відповідає вимогам постанови КМ України “Про форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)”№197 від 17.03.1993 року, яка діяла на час укладення та реєстрації договору. А також, вимогам нині діючої постанови Кабміну №220 від 03.03.2004 року.

         Договір, який є предметом спору, по суті як не що інше, як відредагований у довільній формі договір оренди земельної частки (паю), передбачений наказом Держкомзему №5 від 17.01.2000 року, який не має жодного відношення до предмету оренди, оскільки, у договорі відсутній опис меж земельної ділянки та її номер.

Таким чином, відповідач, який був ініціатором договору, уклав з нею договір оренди земельної ділянки, як договір оренди земельної частки (паю).

       В порушення вимог п.7 постанови КМ України №2073 від 25.12.1998 року та ст. 13 ЗУ “Про оренду землі”(діючої на момент укладання договору), договір, укладений на термін більше 5 років, не був нотаріально посвідчений.

           Всупереч вимогам ч.6 п.8 постанови КМ України №2073 від 25.12.1998 року, а також п. 9 ст. 15 ЗУ  “Про оренду землі” в договорі не вказано існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

           В порушення ч.7 п.8 постанови КМ України №2073 від 25.12.1998 року, а також п.10 ст.15 ЗУ  “Про оренду землі”в договорі не зазначено сторони, яка несе ризик випадкового знищення об’єкта оренди чи його частини.

            В порушення вимог ст. 17 ЗУ  “Про оренду землі” відсутній акт приймання-передачі об’єкта оренди, який має бути невід’ємною частиною договору. Тобто юридично, земельна ділянка власником в оренду орендарю не передавалася.

          Відсутність акта прийому-передачі підтверджується довідкою відділу держкомзему №462  від 10 .03.2010 року.

          При цьому, позивачка посилається на положення ст. 15 ЗУ “Про оренду землі”.

       В судове засідання позивачка  не з’явилась, надала заяву слухати справу  у її відсутність, позов підтримує, просить позов задовольнити.

         Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи.

         Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на землю від 13 березня 2001 року позивачці на праві власності належить земельна ділянка, площею 3.42 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Юрівської сільської ради, Козятинського району Вінницької області.  (а.с.11)

         20 червня 2003 року між позивачкою і відповідачем був укладений договір оренди належної позивачці на праві власності земельної ділянки строком на десять років.( а.с.9 )

        Даний договір 23 червня 2003 року був зареєстрований відділом земельних ресурсів у Козятинському районі за № 57. Проте акт приймання –передачі вказаної земельної ділянки відсутній. Конкретне місце розташування земельної ділянки в договорі не зазначено. Зазначено лише в п. 1 договору, що земельна ділянка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом із вказівкою на те, що кадастровий план додається. Це при тому, що план - схема земельної ділянки до договору не додана, а також до договору не додано акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

         Відповідно до п. 2.2.3 зазначеного договору форми орендної плати за оренду однієї земельної ділянки на один рік, які встановлюються за домовленістю сторін, приведено в додатку 1 до договору.

       Проте, в додатку 1 до договору, який підписаний сторонами, передбачено грошову, натуральну і відробіткову форми орендної плати, але розмір платежів по кожній із зазначених форм орендної плати в цьому додатку не зазначено.

Крім того в договорі не вказано існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки і не зазначено сторони, яка несе ризик випадкового знищення об’єкта оренди чи його частини. (а.с.11-12   )

        Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.

     Так, відповідно до ч.3 ст.13 ЗУ “Про оренду землі”( надалі Закону ) , яка була чинною на час укладення зазначеного договору, договір оренди земельної ділянки, укладений на термін більше 5 років, підлягав  нотаріальному посвідченню.

          Відповідно до ст. 14 цього Закону, яка була чинною на час укладення зазначеного договору,  у договорі оренди земельної ділянки мають бути зазначені серед іншого наступні  істотні умови:  місце розташування земельної ділянки; орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);  існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки і сторона, яка несе ризик випадкового знищення об’єкта оренди чи його частини.

При цьому, відсутність у договорі оренди земельної ділянки однієї з істотних умов є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Ці положення Закону кореспондуються з положеннями  нині діючої ст.15 Закону.

     Таким чином вимоги позивачки ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки у зазначеному договорі оренди земельної ділянки відсутні істотні умови, що передбачені Законом.

         А тому, з метою захисту прав позивачки, вказаний договір оренди земельної ділянки необхідно визнати недійсним за судовим рішенням.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215, 226  ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

            Позов задовольнити.

       Договір оренди земельної ділянки, укладений 20 червня 2003 року між  ОСОБА_1 та селянським (фермерським) господарством “Оберіг”с. Юріївка, Козятинського району Вінницької області  визнати недійсним.

            Стягнути з селянського (фермерського) господарства “Оберіг” на користь  ОСОБА_1  45 грн. 30 коп.  ( сорок п’ять  гривень    50 коп.)  у відшкодування понесених судових витрат.

            Копію рішення надіслати для відому відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

             Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Протягом десяти днів з дня отримання копії рішення відповідач має право подати заяву про його перегляд.

Суддя:          підпис                                       В.А.Воронюк

З оригіналом вірно :   суддя

                                      секретар

Дата документу      21.07.2011