донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.09.2006 р. справа №22/131пн
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
|
Головуючого: |
Калантай М.В. |
|
суддів |
Кондратьєвої С.І. |
|
|
Старовойтової Г.Я. |
|
|
Судова колегія призначена розпорядженням Першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2006 року |
|
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу та апеляційне подання |
Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Прокурора Куйбишевського району м. Донецька |
|
на рішення господарського суду |
Донецької області |
|
від |
17.07.2006 року |
|
у справі |
22/131пн |
|
за позовом |
Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька |
|
до |
Дочірнього підприємства “Світ реклами” м. Донецьк Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк |
|
про |
визнання правочину недійсним |
|
За участю представників сторін: |
|
Від позивача: |
Савченко С.В. -дов. від 15.02.06., Липатов О.В. -дов. від 01.08.06. |
|
Від відповідачів: |
ОСОБА_2 -дов. від 26.07.06., 07.08.06. |
|
Прокурор: |
Черних О.І. |
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.07.2006 року у справі №22/131пн (суддя Волошинова Л.В.) відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька до Дочірнього підприємства “Світ реклами” м. Донецьк та Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 м. Донецьк про визнання недійсним правочину від 05.01.2004 року б/н.
Рішення суду мотивоване недоведеністю заявлених позовних вимог.
Позивач, Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати та задовольнити позов, так як вважає, що рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 13 Закону України “Про поштовий зв'язок”, статей 638, 909, 910, 914 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, Правил перевезення пошти, затверджених наказом Міністерства зв'язку та Міністерства транспорту від 20.03.1997 року №26/90.
Крім того, на підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України, Прокурором Куйбишевського району м. Донецька було подане апеляційне подання, в якому він просить скасувати рішення суду, оскільки воно, на думку прокурора, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить позов задовольнити.
Відповідачі, Дочірнє підприємство “Світ реклами” м. Донецьк та Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 м. Донецьк, проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та поданні прокурора заперечують, вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутніми.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Відповідачі, Дочірнє підприємство “Світ реклами” м. Донецьк (Замовник) та Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Донецьк (Виконавець) 05.01.2004 року уклали договір б/н про надання послуг. За умовами вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з доставки пошти, зразків матеріалів для реклами, видаткових накладних, рахунків-фактур клієнтам замовника в межах м. Донецька та України.
Матеріали справи містять копії актів прийому-передачі робіт (арк.34-40) на загальну суму 37921 грн., що підтверджує факт надання обумовлених спірним договором послуг.
Факт оплати Замовником вартості наданих Виконавцем послуг в сумі 33921 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями витягів з банківських реєстрів (арк.51-68).
Цивільним кодексом України у частині 1 статті 202 встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до частини 1 статті 203 даного Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачена недійсність правочину. Відповідно до частини 3 вказаної статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Податковий орган вважає, що він є саме такою заінтересованою особою і в обґрунтування своєї правової позиції з цього приводу посилається на рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004, яким дано тлумачення терміну “охоронюваний законом інтерес”.
Так, поняття “охоронюваний законом інтерес”, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційним Судом України надане загальне визначення терміну “охоронюваний законом інтерес”.
Судова колегія погоджується із твердження господарського суду стосовно того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, “охоронюваний законом інтерес” органу державної влади не може виходити за межі повноважень (сукупності прав та обов'язків), наданих Конституцією та законами України такому органу.
Закон України “Про державну податкову службу в Україні” (зі змінами та доповненнями) визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
Згідно з пунктом 11 статті 10 цього Закону до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
За приписами частини 1 статті 207 та частини 1 статті 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази та наведені в апеляційній скарзі та апеляційному поданні підстави для скасування рішення, судова колегія дійшла висновку, що твердження заявника та прокурора є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок господарського суду стосовного того, що податковим органом не надано доказів укладення та виконання сторонами спірного договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Позивач також не зміг визначити конкретного матеріального та/або нематеріального блага, користуванню яким перешкоджає укладений між відповідачами спірний правочин.
За результатами розгляду матеріалів справи судова колегія дійшла висновку, що оспорюване рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та апеляційне подання Прокурора Куйбишевського району м. Донецька на рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2006 року у справі №22/131пн залишити без задоволення.
Рішення від 17.07.2006 року господарського суду Донецької області у справі №22/131пн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий Калантай М.В.
Судді: Кондратьєва С.І.
Старовойтова Г.Я.
Надруковано 9 примірників:
1 -у справу;
3 -сторонам у справі;
2 -прокурору;
1 -ГС Донецької області;
2 -ДАГС.