Справа №22-ц-2366/11 Головуючий у 1 інстанції: Адамович Б.М.
Категорія: - 53 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Кота І.Н.,
суддів: Каблака П.І., Мацея М.М.
при секретарі: Стасів М.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 жовтня 2010р.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12 жовтня 2010р. з підстав визначених 233 КЗпП України, а саме у зв»зку із пропуском строку на звернення до суду за захистом порушеного права, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до шахти «Межирічанська «ДП «Львіввугілля»про стягнення на його користь 14 371 грн. 72 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні його з роботи.
Рішення суду оскаржив позивач. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність, зокрема невідповідність викладеного у ньому висновку щодо пропуску строків позовної давності, вимогам ч.2 ст.233 КЗпП України за якими позовні вимоги про стягнення належної працівникові заробітної плати не обмежуються будь-якими строками. Просить рішення міського суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову в повному його обсязі .
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Поняття та структура заробітної плати працівника, на вимоги про виплату та стягнення якої не поширються строки встановлені ч.1 ст.233 КЗпП України чітко визначені ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці « та ст. 97 КЗпП України. До визначеного цими статтями правового поняття заробітної плати працівника, суми які власне становлять середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні працівника з роботи не входять.
Встановлена ст.117 КЗпП відповідальність власника носить характер не заробітку, а штрафної санкції за несвоєчасне проведення розрахунку , тому вимога про її застосування повинна пред»являтися зацікавленим працівником з дотриманням трьохмісячного строку , який починає обчислюватися з дня фактичного проведення з ним розрахунку.
Як беззаперечно вбачається із матеріалів справи , станом на час звільнення наказом № 23-к від 20.03.09р. позивача з роботи йому нараховано до виплати заробітну плату в сумі 44548 грн.03 коп. й розмір такої ним не оспорюється ( а.с.53). Повна виплата належних позивачеві сум остаточно була проведена відповідачем 30.04.09р.( а.с.1, а.с.34), й саме з цього дня йому стало відомо про порушення його права і відповідно виникло право на звернення до суду за його захистом, яке слід було проводити з дотриманням встановленого ч.1 ст.233 КЗпП трьохмісячного строку. Зазначене повною мірою відповідає роз»ясненням, щодо застосування відповідальності визначеної ст.117 КЗпП України, які містяться у п.25 чинної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про оплату праці «.
Оскільки позивач звернувся до суду вже після спливу встановленого законом строку й не навів у своїй заяві, та не подав у судовому засіданні жодних доказів про поважність причин його пропуску, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог саме з причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду, що відповідає роз»ясненям п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р., з наступними змінами і доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів «, за якою встановлені ст. 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін..
В цьому зв»язку доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 жовтня 2010р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена протягом 20-ти днів з часу набрання законної сили, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді :