Справа № 22-ц-116/11 Головуючий у 1 інстанції: Бонецький Л.Й.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
При секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 травня 2010 року, -
ВСТАНОВЛЕНО:
Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в житловому будинку по АДРЕСА_1.
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим будинком.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що суд прийшов до хибного висновку про те, що вона не є членом сім'ї власника житлового будинку по АДРЕСА_1. Після одруження з ОСОБА_4, вона з 26.07.2001 року за згодою власника будинку та всіх членів сім'ї була зареєстрована у вказаному будинку. Позивач по справі чинила перешкоди їй у користуванні будинком, а тому у суду не було підстав для визнання її такою, що втратила право на користування будинком.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Частинами 1, 4 ст. 156 ЖК України встановлено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 26 липня 2001 року, як невістка була зареєстрована у будинку по АДРЕСА_1, який належав на праві власності ОСОБА_5 –матері позивачки ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 року загинув чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_4
Згідно договору дарування від 19 травня 2009 року ОСОБА_5 подарувала своїй дочці ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1.
Задовільняючи позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно вимог ст.156 ЖК України право членів сім’ї на користування жилим приміщенням є похідним від права власника, та з припиненням для власника права власності на жиле приміщення, члени його сім'ї також втрачають право користування цим приміщенням. Після того як ОСОБА_5 подарувала спірний будинок ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка не була членом сім'ї нового власника, втратила право на користування спірним житлом.
Судом безспірно встановлено, що ОСОБА_2 є колишнім членом сім'ї власника спірного жилого приміщення ОСОБА_5 Відповідачка вибула із спірного жилого приміщення, після смерті чоловіка забрала з спірного будинку свої речі, та тривалий час у ньому не проживає без поважних причин. Згідно довідки виконкому Стрільбицької сільської ради (а.с. 34) ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_1, але не проживає там з 06.12.2008 року.
Оскаржуваним рішенням суду вірно визначено, що ОСОБА_2 не є членом сім'ї нового власника будинку –ОСОБА_3, а тому посилання апелянта на ст.156 ЖК України і ст.405 ЦК України як на підстави для вселення її у спірний будинок є необґрунтованими і у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено підставно.
Покликання апелянта є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ч.1, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 21 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: