Справа № 22-а-150/11 Головуючий у 1 інстанції: Грудова Н.б.
Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого –Курій Н.М.,
суддів : Цяцяка Р.П., Мацея М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 відповідно до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми" за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. незаконними.
Зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.15 Закону України „ Про державну допомогу сім’ям з дітьми" за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволених вимог, Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення яким в позові ОСОБА_2 відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що районним судом при розгляді справи було безпідставно відхилено клопотання про залучення як третіх осіб Міністерство фінансів, Державне казначейство та Міністерство праці та соціальної політики, оскільки саме вони забезпечують виділення коштів для виплати даного виду допомоги, чим порушено вимоги ч,4 ст. 10 ЦПК України щодо сприяння всебічного і повного з'ясуванню обставин справи та не вжито заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.
Апелянт звертає увагу на те, що суд, ухвалюючи рішення, неправильно визначив, яку правову норму слід застосовувати до спірних правовідносин, а тому не врахував законодавчі акти, відповідно до яких призначено допомогу позивачу як особі, що застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та у рішенні не наведено жодних мотивів їх неврахування.
Також, оскільки апелянт є структурним підрозділом виконавчого органу Львівської міської ради і фінансується з бюджету органу місцевого самоврядування, судом першої інстанції не з'ясовано порядок фінансування вказаної допомоги та чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок відповідача для здійснення перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Апелянт вважає, що оскільки на даний час закону, який би визначав порядок та умови матеріального відшкодування у зв'язку з втратою чинності абз.3 ч,2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не прийнято, то у суду не було підстав для нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік в інших розмірах, ніж передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Звертає увагу суду на те, що апелянт як орган місцевого самоврядування здійснює лише перерахування коштів, які виділяються з Державного бюджету України, тобто необхідною передумовою перерахунку та виплати оспорюваної допомоги є наявність (виділення) у Державному бюджеті України необхідних коштів.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради слід відхилити з таких підстав.
Перегляд справи за апеляційною скаргою, поданою на рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, проте, перевірка процесуальних дій суду та осіб, які беруть участь у справі, проводиться з урахуванням дотримання ними норм ЦПК України, якими вони керувались при вчиненні цих дій.
Судом встановлено, що позивачка є матір'ю малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9) та здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей до шести років відповідно до статті ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»була протиправною. При цьому суд всебічно проаналізував норми матеріального та процесуального законів, що регулюють дані правовідносини.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права з огляду на наступне.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»від 21.11.1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є загальним, тому до спірних правовідносин суд підставно застосував норми спеціального закону, яким є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»встановлено, що Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів України не делеговані.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми»від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 р. № 13) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії їх прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статті 56, 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Районним судом правильно встановлено, що перерахунок допомоги повинен здійснюватись за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007р., оскільки ст.56 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007р.»втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 09.07.2007 р., згідно якого положення ст.56 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007р.»визнано неконституційним, у зв»язку з чим зазначена норма втратила свою чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
З огляду на наведене, районним судом правильно встановлено, що відповідач неправомірно виплачував таку допомогу в розмірі, який визначався не чинною нормою, оскільки відповідач як орган на який покладено обов’язок нарахування та виплати такої допомоги з 09.07.2007р. зобов’язаний був провести перерахунок призначеної позивачці допомоги по догляду за дитиною, виходячи з того, що така допомога мала визначатись у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років і виплата повинна була здійснюватись в розмірі, передбаченому ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», яка визначає таку допомогу у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Також, судом правильно зазначено, що з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, що передбачена Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»необхідно керуватися статтею 15 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України №13 від 11.01.07 року «Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування», оскільки дані норми є не рівноцінними, а відтак, нарахування і виплата відповідачем допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна здійснюватися на законних підставах.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2010 року є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами»№2748 від 2 грудня 2010 року, ст.ст. 160, 195, 197,198, 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законною сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.