Справа № 22-а-156/11 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Доповідач: Курій Н. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого –Курій Н.М.,
суддів : Цяцяка Р.П., Мацея М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду у Франківському районі м. Львова на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Франківському районі м. Львова про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни».
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2009р..
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2009р..
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволених вимог, управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова звернулось до апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема вважає, що судом порушено ст.ст.6, 19 Конституції України, ст.9, ст.11, ст.159, 163 КАС України, ч 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах, передбачених Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни, оскільки рішення про відновлення дії ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, чинній до внесення змін до неї, Верховною Радою України не приймалося.
Також апелянт зазначив, що законодавцем не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, а тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення яким в позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Перегляд справи за апеляційною скаргою, поданою на рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, проте, перевірка процесуальних дій суду та осіб, які беруть участь у справі, проводиться з урахуванням дотримання ними норм ЦПК України, якими вони керувались при вчиненні цих дій.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, а Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас позовні вимоги щодо виплати підвищення до пенсії за періоди з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.
Також колегія суддів вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на її користь підвищення до пенсії дитині війни за 2009 рік, виходячи з наступного.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідач у 2009 році неправомірно виплатив позивачу вказане вище підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки зазначена норма Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» поширює свою дію лише на правовідносини щодо державних соціальних гарантій, у яких вихідним критерієм є мінімальна заробітна плата.
Однак, в даному випадку таким критерієм є мінімальна пенсія за віком, тому колегія суддів вважає, що положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»не поширюється на спірні правовідносини.
Розмір мінімальної пенсії за віком у 2009 році відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлювався в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з врахуванням положень ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
Згідно з чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна виплата є державною соціальною допомогою, а не підвищенням до пенсії, як про це зазначено у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, правильно вирішивши спір по суті, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо визначення виду соціальної виплати, на отримання якої має право позивач, що відповідно до ч. 2 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» №2748 –VI від 2 грудня 2010 року, ст. ст. 160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 серпня 2010 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.