Справа № 11-261/11 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.
Категорія: ст.ст.296 ч.1, Доповідач : Танечник І. І.
289 ч.2 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року дня Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Танечника І.І.
Суддів: Ревера В.В., Михалюка В.О.
З участю: прокурора Малиш Н.С.
та захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2
на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 жовтня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець
та житель с. Стрілків Стрийського району
Львівської області, українець, громадянин
України, з середньою освітою, раніше судимий –
07.12.2004 року Стрийським міськрайонним
судом Львівської області за ст.289 ч.1 КК України
на 3 роки позбавлення волі, але згідно ст.75 КК
України звільнений від відбуття покарання з
Іспитовим строком на 2 роки, неодружений,
невійськовозобо’язаний, непрацюючий
засуджений:
- за ст.289 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ст. 296 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом погашення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України частково приєднано невідбуту міру покарання за попереднім вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.12.2004 року у вигляді 1 року позбавлення волі та остаточно обрано ОСОБА_2 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
Вирішено питання з речовими доказами по справі.
Засуджений ОСОБА_2 знаходиться під вартою з 30 січня 2008 року.
ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 09.01.2006 року о 22 годині в рейсовому автобусі за маршрутом „Розгірче-Стрий”, що знаходився в с.Братківці Стрийського району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинив хуліганські дії щодо потерпілого ОСОБА_3, який зробив йому зауваження щодо припинення хуліганських дій, оскільки ОСОБА_2 виражався нецензурними словами в рейсовому автобусі, на зауваження пасажирів не реагував, а під час виходу з автобуса, натягнувши потерпілому куртку на голову, завдав руками декілька ударів в голову, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рваної рани чола, синця зовнішнього кута лівого ока та підшкірний крововилив тім’яно-потиличної ділянки.
Крім того, ОСОБА_2 29.03.2007 року близько 18 години, знаходячись в с. Братківці Стрийського району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, незаконно заволодів транспортним засобом ВАЗ-21013 р.н. НОМЕР_1 вартістю 6767 грн., який належить потерпілому ОСОБА_4
Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції зазначав про те, що не погоджується з вироком суду через однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі. Вказував на те, що потерпілий ОСОБА_4 не має до нього ніяких претензій, свій транспортний засіб дав йому добровільно, але змушений був написати заяву про викрадення автомобіля, оскільки такий потрапив в ДТП з його участю. Зазначав також, що судом не врахована позиція потерпілого, який просив суд першої інстанції його суворо не карати та обрати міру покарання, не пов’язану з позбавленням волі. Просив оскаржуваний вирок скасувати, постановити свій вирок, яким обрати йому покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідача, міркування засудженого про невчинення ним злочину, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України, та можливість пом’якшення покарання, думку захисника про суворість обраного покарання, висновки прокурора про законність і обґрунтованість оскаржуваного вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 за ст. 296 ч.1 КК України в апеляції не оспорюється.
Що торкається заперечень засудженого ОСОБА_2 про невчинення ним незаконного заволодіння транспортного засобу потерпілого ОСОБА_4, то місцевий суд дав таким належну оцінку, не надавши їм віри, оскільки вони спрямовані на уникнення від відповідальності за скоєне, вони суперечать іншим об’єктивним доказам по справі, які судом у встановленому порядку були досліджені та підставно прийняті до уваги.
Так, з послідовних показів потерпілого ОСОБА_4 під час досудового та судового слідства по справі вбачається, що 29 березня 2007 року ОСОБА_2 дійсно просив дозволу на керування його автомобілем, але він такого дозволу не давав, оскільки той був п’яним. Також не давав ОСОБА_2 дозволу на поїздку його автомобілем в м. Калуш. Також стверджував, що цього дня бачив за кермом свого автомобіля ОСОБА_2, якому махав руками, кричав про зупинку, але він на його дії не реагував, тому він про цю подію повідомив міліцію.
Суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним по справі об’єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину засудженого ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортного засобу ВАЗ-2103 р.н. НОМЕР_2 вартістю 6767 грн, що належить потерпілому ОСОБА_4
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 правильних висновків суду не спростовують, стосуються обставин, які органом досудового слідства і судом встановлені та достатні для висновку про доведеність вини ОСОБА_2, дії якого за ст. 289 ч.2 КК України кваліфіковані вірно за ознакою повторності.
Не підлягає пом’якшенню і покарання, оскільки суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 врахував не лише характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, дані про його особу, але й при призначенні покарання за сукупністю злочинів обрав найлегший принцип призначення такого, а при обранні остаточного покарання за сукупність вироків лише частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
У зв’язку з наведеним колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції обрано засудженому ОСОБА_2 покарання, яке відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, тому правових підстав для задоволення його апеляції немає.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію –без задоволення.
Головуючий:
Судді: