Справа №  22ц-641/11                              Головуючий у 1 інстанції: Качмар В.Я.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Богонюк М. Я.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

27 січня 2011 року  колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                    Головуючого судді: Богонюка М.Я.

                    Суддів: Мацея М.М., Федоришина А.В.

                    при секретарі: Тлумак Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи –Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, Комунальне підприємство "Будинкова управа №3", ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,-

                                                       ВСТАНОВИЛА :

Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи –Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, Комунальне підприємство "Будинкова управа №3", ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

          Апелянти вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Так стверджують, що вони не проживають у спірній квартирі, оскільки позивач чинить їм перешкоди у користуванні житлом. ОСОБА_5 зловживає алкоголем, виганяє їх з дому з приводу чого вони зверталися в правоохоронні органи. Вважають, що позивачем не надано, а судом не досліджено жодних доказів, які б стверджували про те, що вони вибули для проживання в інший населений пункт чи в інше жиле приміщення.

          Заслухавши суддю –доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

         У відповідності до ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі  вибуття  наймача та  членів  його  сім'ї  на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле  приміщення в  тому  ж  населеному  пункті  договір  найму  жилого  приміщення вважається розірваним з дня  вибуття.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 24 лютого 2007 року уклали шлюб, після чого, 02 березня 2007 року ОСОБА_2 разом із своїми повнолітніми доньками, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані в квартирі за місцем проживанням ОСОБА_5, що по АДРЕСА_1. Спірна квартира складається з однієї житлової кімнати площею 14,9 кв.м., кухні та комунальних вигод.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 грудня 2007 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано. З приводу користування спірною квартирою сторонами по справі, у спорах між ними було ухвалено ряд судових рішень.

Так скасовуючи рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2009 року, апеляційний суд Львівської області своїм рішенням від 15 жовтня 2009 року, встановив, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виселились з квартири АДРЕСА_1, і там не проживають.

Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачі фактично не проживають в спірній квартирі, вони забезпечені житлом по АДРЕСА_2, в якому мають свою частку на право приватної власності. Дані обставини стверджуються допитаними в судовому засіданні свідками,  а також зібраними письмовими доказами, зокрема: вироками Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області (а.с. 78, 80, 81), та оглянутими судом кримінальними справами, якими встановлено, що всі інкриміновані ОСОБА_2 дії, вона вчинила за місцем фактичного проживання (по АДРЕСА_2). Тобто з спірної квартири відповідачі, які були зареєстровані в ній незначний проміжок часу, вибули в інше житло в якому проживають постійно.

       Крім того, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.02.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання особистої приватної власності встановлено, що ОСОБА_2 уклала договір про пайову участь у будівництві, згідно якого повністю внесла свій пайовий внесок на будівництво квартири АДРЕСА_3. Даним рішенням за ОСОБА_2 визнано особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_3.

       Покликання апелянта є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

       Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.

        Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                 ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 –відхилити.

         Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 вересня 2010 року залишити без змін.

         Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.  

Головуючий:               

Судді: