Справа № 22-ц-91/11 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Категорія - 5 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Каблака П.І.
суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П.
при секретарі: Стасів М.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2010 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2010р. частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Гуменецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Пустомитівського комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро «та управління Держкомзему в Пустомитівському районі Львівської області про витребування і повернення майна з чужого незаконного володіння, визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування й правоустановлюючих документів на земельну ділянку та об»єкт забудови.
Визнано незаконним та скасовано рішення 12 сесії Гуменецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 08.04.1994р. про надання дозволу ОСОБА_2 на переоформлення земельної ділянки, яка виділена ОСОБА_3 для будівництва індивідуального житлового будинку на підставі рішення № 475 від 20.12.1990 р.Гуменецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Визнано недійсним будівельний паспорт виданий головним архітектором Пустомитівського району Львівської області 17.07.00р. на забудову земельної ділянки виділеної ОСОБА_2 .
Визнано незаконним та скасовано рішення № 306 Гуменецької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 22.03.09р. в частині надання дозволу ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки площею 0,0892 га в с.Гуменець Пустомитівського району Львівської області.
Визнано недійсним та скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0892 га в АДРЕСА_1 серії ЯЗ № 317419 від 29.04.09р. виданий ОСОБА_2.
Витребувано та повернуто ОСОБА_3 з чужого незаконного володіння об»єкт незавершенного будівництва за № 81 , який розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0892 га на якій він знаходиться й перебуває у незаконному володінні ОСОБА_2.
Рішення районного суду оскаржив відповідач ОСОБА_2, заявивши одночасно клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, пропущенного через несвоєчасну видачу йому судом повного тексту судового рішення.
Ухвалою колегії суддів апеляційного суду від 11 листопада 2010р. клопотання задоволено й поновлено строк на апеляційне оскарження( а.с.109), а після усунення апелянтом недоліків скарги ( а.с.11-114) її прийнято та призначено до розгляду (124-125).
В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність та необгрунтованість оскаржуваного ним судового рішення. Зокрема, зазначає. що таке не грунтується на повно встановлених і належно перевірених обставинах справи про дійсні права та обов»язки сторін щодо предмета спору, й при відсутності доказів про виникнення у позивача права власності на нерухоме майно, яким є земельна ділянка та незавершене будівництво. Крім того, судом не врахований очевидний факт пропуску позивачем встановленого законом строку зверненя до суду за захистом порушенного права. Просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні безпідставного позову.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі й кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із роз«ясненнями, що містяться у п. 7 та п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.04р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ «захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із ч.3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки , який існував до порушення прав і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення цих прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших передбачених законом засобів.
Відповідно до положень ст.ст.125, 126 ЗК право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування, яким є державний, акт та його державної реєстрації. Згідно із ст.ст.20,21,22 ЗК УРСР, чинного станом на час прийняття 09.03.1989р. рішення виконкому Гуменецької сільської ради № 3 (а.с. 11) та 20.12.1990р. рішення Пустомитівського райвиконкому № 475 про надання дозволу позивачу на будівництво житлового будинку ( а.с.6) , надання землі в користування і право землекористування повинно стверджуватися відповідними документами. Зокрема, для громадян, які проживають у сільській місцевості таким документом повинен бути запис про розміри земельної ділянки в земельношнуровій книзі.
Згідно із п.5 Постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990р. »Про порядок введення в дію Земельного Кодексу Української РСР » рішення про надання земельних ділянок, прийняті до 15 березня 1991р. відповідними органами в межах їх компетенції , але не виконані на час введення його в дію, підлягали виконанню відповідно до вимог цього Кодексу, тобто покладали обов»язок на громадян забезпечити виконання ними вимог ст.ст.22, 23 ЗК України введенного в дію з 15.01.1991р., а саме приступати до використання земельної ділянки лише після встановлення землевпорядними організаціями меж ділянки в натурі та одержання державного акта на неї.
Оскільки позивачем не подано, а в судовому засіданні не було здобуто належних доказів, а саме записів у земельношнуровій книзі та державного акту про його право власності чи постійного користування спірною земельною ділянкою, тобто спеціально визначених законом допустимих доказів, що можуть підтверджувати виникнення права власності та права користування земельною ділянкою, у районного суду не було достатніх підстав для прийняття рішення про захист порушенного права землекористування якого у позивача фактично так і не виникло.
Крім того, позивачем не доведено, що власне ним на спірній ділянці розпочато будівництво житлового будинку, яке ним не завершено. На підтвердження цих обставин ним також не подано належних доказів, зокрема акту експертизи із зазначенням вартості незавершенного ним будівництва та відсотків його готовності й приналежності його власне позивачеві.
За таких умов, рішення суду першої інстанції, як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи й не грунтується на належних доказах, та прийняте з порушенням матеріального закону, залишатись в законній силі не може і в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові за його безпідставністю і недоведеністю.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 березня 2010 року скасувати з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 за їх безпідставністю та недоведеністю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене протягом 20-ти днів з часу набрання законної сили, шляхом подання на нього касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді :