ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
< Текст >
09 вересня 2011 року Справа № 2а-0870/7396/11
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Авдєєв М.П., перевіривши матеріали
за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
до відповідачів: 1 Відділу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя та відповідача 2 Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області
про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
08.09.2011 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, в якому просить суд:
визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 особою, яка придбала нерухоме майно вперше;
зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області повернути ОСОБА_2 кошти сплаченого збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості придбаного нерухомого майна, а саме квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1000 грн.
Згідно зі ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Згідно п. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого врядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7 ст. 3 КАС України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Також ч.2 ст.4 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі в частині визнання права власності за ОСОБА_2 квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як придбано в перше, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб’єкт владних повноважень (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функції (щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору), то такий суб’єкт не знаходиться “при здійсненні управлінських функцій”, та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб’єкта владних повноважень.
Статтями 2 та 50 КАС України визначено, що позивачами у адміністративних справах є громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи організації (юридичні особи), суб’єкти владних повноважень, якими подано адміністративний позов на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено з матеріалів позовної заяви, позивачем в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ставляться вимоги безпосередньо про визнання за ним права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як придбано вперше.
Відповідно до положень ЦК України право володіння майном відноситься до цивільних прав, а ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Таким чином, незважаючи на те, що позивачем у якості відповідача зазначається суб’єкт владних повноважень, предметом спору в даній справі є саме право власності на нерухоме майно.
Тобто, фактично спірні правовідносини виникли з приводу визначення права власності на об’єкт нерухомого майна - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як придбано вперше, а заявлені позивачем вимоги спрямовані саме на захист права власності позивача на об’єкти нерухомості.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що відповідачем не прийнято будь-якого рішення або не вчинено дій, які порушують права, свободи та інтереси позивача саме у сфері публічно-правових відносин.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку існує спір про право, що в свою чергу, виключає вирішення спору в порядку адміністративного судочинства, а тому такий спір повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З урахуванням наведеного, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами Цивільно-процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, суд відмовляє заявнику у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суд –
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Відділу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про зобов’язання вчинити певні дії, в частині визнання права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.П. Авдєєв