Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/9309/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Давиденко Т.В.
при секретарі Павленко М.С.
Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
при секретарі судового засідання Павленко М.С.
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1 – довір. від 23.06.2011 року 3 41/1-8-678
від відповідача – не з'явились
від прокурора – не з'явились
розглянувши позовну заяву Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області
до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3
про стягнення фінансових санкцій в сумі 2040 грн.
ВСТАНОВИВ:
Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор в інтересах держави – в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області при проведенні перевірки транспортного засобу, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, встановлене порушення норм чинного законодавства при здійсненні діяльності, пов’язаної з пасажирськими перевезеннями.
Фахівцем інспекції складений акт від 27.01.2011 року № 222445 про порушення з боку відповідача при наданні послуг з перевезення вантажів абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 14).
На підставі зазначеного акту перевірки 14.03.2011 року начальником Територіального управління Головної автомобільної інспекції винесені постанови від 14.03.2011 року № 118762 про застосування фінансових санкцій в сумі 1 700 грн. та від 14.03.2011 року № 118763 про застосування фінансових санкцій в розмірі 340 грн. (а.с. 11, 12).
Відповідач сума штрафу в розмірі 1700 грн. у добровільному порядку не сплачена.
Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу.
Представник позивачау судовому засіданні підтримав доводи позовної заяв
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представника позивача, суд встановив.
Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_3 зареєстрований рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 19.09.2001 року, місце проживання: АДРЕСА_1, та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, ідентифікаційний код НОМЕР_1.
27.01.2011 року Інспектором ТУ ГДІ в Донецькій області здійснена перевірка транспортного засобу ОСОБА_3, за результатами якої складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 27.01.2011 року № 222445.
Як вбачається з акту перевірки, водій здійснював нерегулярне пасажирське перевезення за відсутності ліцензійної картки та в дорожньому листі № 100561 зазначено, що водієм відпрацьовані 360 годин при дозволеній нормі 176 годин.
14.032011 року ТУ ГДІ в Донецькій області винесена постанова № 118762 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. та постанова №118763 про застосування фінансових санкцій в розмірі 340 грн. (а.с.11, 12).
Згідно квитанції від 24.03.2011 року ОСОБА_3 сплатив суму штрафу в розмірі 340 грн.
Станом на 06.06.2011 року сума штрафу в розмірі 1700 грн. СПД – фізичною особою ОСОБА_3 не сплачена.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить стягнути зазначену суму штрафу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».
Згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.
Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті відповідно до п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція), що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Згідно з п. 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів та державний контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за наявністю відповідної ліцензії та ліцензійної картки на транспортний засіб суб'єкта господарювання.
Головавтотрансінспекція має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів, що передбачено п. 5 Положення.
Згідно з п. 8 Положення Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.
Таким чином, позивач у справі - суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері додержання суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту.
Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладений обов’язок представляти інтереси держави у випадках, передбачених законом. Ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачають можливість звернення прокурора до суду з заявою про захист прав та законних інтересів держави.
Під час перевірки позивачем встановлені порушення відповідачем ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За приписами ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, в порушення зазначеної норми Закону він не забезпечив наявності у транспортному засобі ліцензійної картки, дорожнього листа, договору з замовником транспортних послуг, документу про оплату транспортних послуг, страхові поліси загальнообов’язкового особистого страхування на кожного пасажира на окремому бланку, узгодження на виконання нерегулярних перевезень з ДАІ та ГДІАТ, трафарету з надписом – нерегулярні пасажирські перевезення - червоною фарбою.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567.
Відповідно до п. 20 Порядку за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2.
Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Як зазначалось раніше, в акті перевірки відображені порушення відповідачем норм ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно п. 26 Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, на адресу ОСОБА_3 рекомендованою кореспонденцією направлені листи – запрошення про розгляд справи про правопорушення, які повернені у зв’язку з закінченням строку зберігання, про що свідчать поштові повідомлення, додані до матеріалів справи.
Відповідно до п. 27 Порядку у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Оскільки під час перевірки територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області встановлене порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивачем правомірно застосовані до відповідача фінансові санкції на підставі зазначеної норми Закону.
Пунктом 29 Порядку визначено, що копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Як зазначалось раніше, копії постанов про застосування фінансових санкцій направлені на адресу відповідача.
Згідно п. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь – які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року у справі
№ 2а-0570/11920/2011 позовна заява СПД ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про скасування постанови від 14.03.2011 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. повернута позивачу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач обґрунтовано, в межах повноважень та спосіб, визначений Законом, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми фінансових санкцій, тому позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про автомобільний транспорт», ст. 2-15, 17-18, 33-35, 69-71, 79, 86, 94, 104-107, 122, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву Донецько - Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави – в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн. – задовольнити.
Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Головної державного бюджету України, ГУ ДКУ Донецької області р/р 31112106700002 МФО 834016 ОКПО 23977045 код 21081100 фінансові санкції в сумі 1700 грн.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні 10.10.2011 року проголошений повний текст постанови.
Суддя Давиденко Т.В.